Смерть Кравчука активізувала мою улюблену категорію розмов – п | Гуляйполе
Смерть Кравчука активізувала мою улюблену категорію розмов – про можливості, які втратила Україна через присутність Кравчука у владі. Друга Франція, наша Польща з нашим Бальцеровичем, «люстрації» та ще купа речей, які завжди на слуху і всім подобаються. Жодне з цього не є правдою. Автори, що стверджують такі речі, мають дуже спрощене уявлення про соціальні процеси і занадто персоніфікують їх.
В 1991 році (без коми) Україна була у скрутному становищі. Більша частина української економіки (понад 60%) – продукт діяльності державних підприємств. Ці підприємства збиткові та безперспективні: їх продукція не користується попитом у населення, не знаходить споживачів на зовнішньому ринку. Ба більше, вони лише частина складних виробничого циклів планової економіки, що керувалася з центра, тому не мають абсолютно ніякого досвіду самостійної діяльності. Їх, без перебільшення, стратегічне значення (в першу чергу – для ринку праці) призводить до необхідності постійного бюджетного фінансування цих підприємств. В купі з ціновою лібералізацією, це привело до нечуваних темпів інфляції – найвищих з усіх країн постсоціалістичного табору.
Політична частина також залишає бажати кращого. Десятиліття радянського панування призвели до відсутності практики будь-яких дискусій. Київ був глибоко провінційним містом, дискусії та роздуми на тему економіки майже не велися. Показовий приклад наводить Олег Гаврилишин у своїй частині з книги «Велике переродження. Уроки перемоги капіталізму над комунізмом», де розповідає, як Ігор Юхновський, вже перебуваючи на посаді віце-прем’єра, самостійно виводить рівняння Леона Вальраса, бо хотів знайти відповідь на питання: «як можна гарантувати, що ринок надасть споживачам необхідну кількість товарів першої необхідності – хліба, ковбаси, взуття та всього іншого?». Юхновський не знав, що ці речі відомі вже понад століття. Не підводили і політичні сили, кожна з яких перебувала в пошуку ренти і сприймала кожну програму реформування економіки як засіб збільшення власної політичної ваги або статків.
Польща водночас – зовсім інша країна. Бальцерович почав опис шляхів реформування економіки ще з початку 70-х. Він був не один – навколо нього існувала ціла низка інтелектуалів, що потім обіймала посади під час урядування Бальцеровича та пізніше. В кінці-кінців, влада дала можливість Бальцеровичу отримати західну освіту – нечувана річ для України тих часів.
В економічному плані різниця була ще більша. Польща розпочала перехід до ринку значно раніше – окремі елементи ринкової економіки почали впроваджувати ще на початку 80-х, з тих часів почалась і торгівля з західними країнами, а сільське господарство не перебувало в тому занепаді, в якому воно було в СРСР. На кінець, Польща ніколи не була в настільки безпорадній залежності від радянської адміністративної економіки, тому сам перехід до ринку був простішим.
Соціальні процеси – дуже складна річ. Вивчати їх треба не тільки через призму чорно-білого погляду на окремі фігури. Деталі тих років справляють більше враження та мають більше значення для нас сьогодні. Читайте Норґаарда. Читайте Гаврилишина. Читайте звіти ЄБРР тих років. Читайте Горбуліна. В кінці-кінців, можете подивитися наше відео, яке просто але детально показує, який непростий спадок дістався першим керівникам нашої держави. Не піддавайтеся спокусі концентрувати всі свої емоції та надавати оцінку виключно окремим персоналіям епохи, яку б посаду вони не займали.
Ну і майте повагу до себе – як ніяк, Кравчук це перший Президент нашої держави. Самого цього факту достатньо, щоб виважено і з шаною ставитися до нього.
