Реальність здорових людей: звільнене місто - заходять волонтери і благодійники, організовують допомогу, власним коштом готуються пекти і роздавати (!) хліб, влада приходить і питає "чим допомогти? дякуємо, що під обстрілами годуєте людей".
Інша реальність - Херсон: звільнене місто - заходять волонтери і благодійники і влада спершу (на словах) "не проти", а потім починає "навіщо нам ваш хліб у нас свій є", "вас в цьому місці не буде", "а хто вам дозволив ставити намет"...
Думаєте це дніщє? Нє, дніще, це коли на проплачених місцевих інфопомийках запускають тему, що саме привезення гуманітарної допомоги і розгортання пекарні викликало обстріли...
Питаємо, "невже в Херсоні людям не потрібен свіжий хліб? невже він буде зайвий для військових?". У відповідь типова рефлексія місцевих чиновників "а чого ви до нас, це не ми..."
Ми здогадуємося, хто, кому і де муляє, що саме наша команда. .
Одна країна. Дві реальності.
