Увійти у владний кабінет напередодні великої війни; розгубленість еліт і придушення в зародку бажання домовитися десь посередині; усвідомлення - атака б; просити серйозну зброю у США, а у відповідь чути пропозиції матеріальної допомоги; бачити, що покластися на Францію не можеш, бо неспроможна на відвагу; достукатися до суспільства, що легко не буде...
ЯК ЦЕ?
Цікаві паралелі в часі. Здається, у весняних активностях Бориса Джонсона Лондон-Київ-Лондон, серед спонукальних факторів було і відчуття вже баченого - в 1940-41 роках Британія переживала багато моментів, які Україна переживала в 2022. Джонсон знає Черчилля і не лише фактажно, а й відчуває... Він точно прожив, екстраполював на себе ЩО проживав Черчилль в 40му.
Подейкують, саме Джонсона посил, спонукав товариство на Банковій не йти стежкою Петена.
І таки жаль, що Україна минулої зими не мала опції "наш Черчилль". А усі показушні порівняння W. із В. це відверто незаслужена патока для другого - незрівнянно все. Велич і ницість.
