Світ рухають вперед фанати своєї справи, ентузіасти. Лупати скалу раніше незвіданого (забутого, ігнорованого, того_що_вважалось_неможливим), це сподвижництво. Небайдужа до української історії спільнота ФБ спостерігала, як Marina Trattner проторувала стежку до архівів Швеції і почала розкривати таємниці їхніх сховків. Це без перебільшення скарби.
Буду банальним - ми не знаємо нашого минулого. Надто довго нам викривлені версії розповідали. І те, що хтось дбайливо зберіг оригінали історичних документів, мапи, артефакти.. це велика удача.
"Скарби шведських архівів", це "маст хев". Все. Ну і пензлі та талант Наталія Павлусенко - прикраса видання, безумовно.
А уявіть, скільки недосліджених архівів ще чекають на українських істориків? Туреччина, Польща, Британія, Франція, Німеччина... І окремим рядком - Росія. Сподіваюся, все століттями крадене буде повернуте додому. На націю чекають сенсаційні відкриття, що кардинально змінять наш погляд на самих себе.
Головне не потонути в "какаяразніца".
