Уявіть, офіційний речник стратегічних комунікацій Бундесвера публічно пишається своїм навчанням в школі протиповітряної оборони ім. Еріка Хартмана. Постить світлини часів свого навчання в Третьому Рейху, із теплотою згадує науку і мудрість наставників. Як швидко при цьому Борис Пісторіус або Урсула фон дер Ляєн відправили б у відставку такого стратегічного комунікатора?
Це до питання наративів, смислів і розуміння, що таке сенсові війни. Сидить такий полковник ГРУ, читає моніторинг і бачить: «ага… ностальгія за радянською армією серед українських офіцерів… о, а які коментарі теплі…» - відповідні відділи отримують задачі, відповідні ботоферми активуються, відповідні смислові удари пишуться і знімаються.
Ностальгія за молодістю підступна штука. Воно звісно що в курсантські часи і живіт був меншим, і біглося довше, і ночі яскравіші. В колі однолітків на рибалці – можливо. Але в публічному просторі, коли ти при посаді… «тут є нюанс».
