#нотатки_консерватора Народ не такий? Так – він не хоче міняти | Гайдукевич

#нотатки_консерватора Народ не такий? Так – він не хоче мінятися. Відповідальні Громадяни, що вже еволюціонували і готові йти далі – змінилися, а «прості люди», з якими зазвичай ототожнюють «народ» - не хочуть. Точніше раді, що б все зробили за них. Кожного разу, коли я це зазначаю в дописах чи коментарях, знаходиться в’язанка набурмосених – «о, ти глянь, народ його не влаштовує!» Ну ок, нехай я вредний і послідовний "нелюбитель простих людей", але Мирослав Маринович - мудра людина і він говорить те саме: «глуха стіна, в яку впираються усі реформістські зусилля, насправді виростає із самого народу».
Україна хоче змін, але змінитися не може. Ми в дорозі 30 років, але терапевтичної дії пустелі помітно не надто. Суспільство живе за постколоніальними лекалами і рефлексіями.
Ототожнює прізвища із інституціями і впадає в зневіру саме інституцій і структур. Хоче «за законом», але «щоб кум міг порєшать». Прагне, щоб все по чесному, але йде на крутійство, якщо воно принесе зиск. Це все не про народ? Як може зникнути корупція в країні, чиє населення купує фальшиву довідку про щеплення, щоб свідомо порушувати правила? При цьому «прості люди» впевнені, що вони ні на що не впливають і все зло – «на горі». Так може причина великих бід саме вони – маленькі люди, які своїм ігноруванням законів, правил, здорового глузду, критичного мислення, ставлять хрест на будь-яких змінах? Деякі із «простих» еволюціонують у Відповідальних Громадян, але кількість досі мала.
Далі окремі цитати:
«…Арон - Мойсеєві: «Ти сам знаєш цих людей, як їх тягне до зла» (Вих. 32:22)… наш народ робить вибір на користь зла не тому, що він якийсь органічно порочний, а тому що вибір на користь добра видається йому програшним. Ось чому всі хочуть, щоб країна змінилася, але… нема дурних: хай міняються спершу інші.» (с)
«…нам потрібні дві речі. По-перше, слід повсякчас переконувати суспільство, що наші дотеперішні «цінності виживання» – як-от хитрування, обман, корупція – перестали сприяти виживанню, натомість стали гирями в нашому розвитку.
…По-друге, слід увиразнити й пропагувати ті успішні й позитивні приклади, що їх ми таки маємо.» (с)
«…цінності є головним інструментом скріплення нового суспільного договору. А тому без зміни правил нашого співжиття нам не світить демократія обітованна – простора та гарна, сповнена молоком і медом (пор. Вих. 3:8)? Мало того, цінності можуть стати єдиною міжпоколіннєвою мовою. Так, скажімо, я почувався цілком удома, коли був на двох українських Революціях, бо одними й тими ж були цінності.» (с)
«…Сила кремлівського режиму – в наших немочах. Доки будемо говорити одне, а робити друге, не переможемо Путіна. Бо в брехні він сильніший.» (с)
«…Чи доживу я до того, що Україну трансформує потужний рух «Values matter»? Адже висновок про потребу змінити суспільний договір зроблений в Україні вже давно, й до того ж багатьма голосами. Але охочих стати до плуга чомусь мало.» (с)
«…що більше в суспільстві занепадають цінності, то ближче ми стоїмо до моменту повного перезавантаження ціннісної платформи. Або ж до смерті цього суспільства, якщо в ньому не знайдуться люди, готові в борні задати нові правила співжиття.» (с) Мирослав Маринович.
Я б не протиставляв (в статті) мову цінностей мові безпекових інтересів. Але теза про запит на новий суспільний договір і важливість Цінностей – точно вартує уваги. Статтю на Збручі «Чи зміниться чинний суспільний договір без наших зусиль?» читати тут: https://zbruc.eu/node/108577?fbclid=IwAR2McJ7kgagTjmdQgxUiD3xwW3hFvgyYaYCO7JdtL2HF8LElU1s6jy1hzRQ