І настав день п’ятий, і зрозумів Бог, що він ніфіга нічого не | Гайдукевич

І настав день п’ятий, і зрозумів Бог, що він ніфіга нічого не встигає і взагалі капець та всьо пропало. І створив Бог особливих істот.
І дав їм багато терпіння, впертості, зухвалості і кави. І навчив їх Бог спати мало, але якщо треба, то за будь-яких обставин, бо потім знову в дорогу. І зробив Бог так, що істоти ці могли дістати будь-що (коли треба хоч з-під землі) і доставити хоч куди.
І наказав їм Бог з’являтися там, де ніхто крім них, а треба. І відповіли істоти – «ітіть, знову ми!». І назвав їх Бог – «волонтери». І розійшлися вони на усі сторони.
І встиг Бог на 7 день зробити, дістати, доставити, запустити, все, що запланував. І став світ таким, як він є.
Відтоді з’являються ці дивні істоти нізвідки і дістають покришки, рубають бутери, лікують застуджених, тащать на фронт броніки, шоломи, шмот, снарягу, коптери, оптику, машини, книжки, смаколики, моніторять інфопростір, збирають дані, тягнуть людям обложеним карантином харчі, дістають непойми звідки маски, санітайзери, костюми, ШВЛи, кисневі концентратори…
І сидить десь там пан Бог, і тішиться – все правильно зробив – вчасно придумав цих дивних створінь, волонтерів. Ну як без них?
Честь кожному. Дяка за «якщо не ми, то хто»
(c) ГО "Справа Громад"