ти себе жалієш, сонце кров досі ллється рікою. ти зібрала все | heavy and dirty

ти себе жалієш, сонце
кров досі ллється рікою.

ти зібрала все своє життя в один рюкзак?

ми з тобою, сплетені грозою,
вийдемо сухими із води.
краще бути поруч і не бачити нічого,
ніж так сліпо вірити у світло і любов.
лід все тонший, хоть весна не гріє,
калібрує тим як я живу,
завтра хочеться ше трішечки поговорити,
покурити, скинувши себе з окурком вниз.

ти лягаєш спати, як завжди, в навушниках і трохи у тривозі,
перекрити всі думки,
хотілось,
тому пишу.
уяви, шо завтра разом з сонцем,
ти повернешся додому,
вдаришся ногою об бордюр,
крикнеш «сука» й засмієшся,
бо фізична біль тепер вже просто сюр.

моє серце зараз розриває,
в прямому сенсі, мені здається, я скоро помру.
нехай буде, може треба просто поспати,
ти теж лягай,
в тривозі чи ні.

- мене так довго не було,
я ходив по краю землі,
щоб знову повернутися до крапки,
що стоїть після того «привіт».

Хри, 1.03.22