Спостереження навколо ситуації з Арестовичем. Свого ставлення | Гіркий Ґіньйоль

Спостереження навколо ситуації з Арестовичем.

Свого ставлення до цієї персони я тут не виражаю, тому не шукайте його. Мене зачепив резонанс саме навколо виголошених ним ідей. Про це і буде мова.

Його висловлювання та реакція суспільства на них говорить лише про одне - ми живемо у системі максимального спрощення і не хочемо розбиратися в тих ідеях, які хоча б мінімально відрізняються від мейнстріму.

І найцікавіше те, що ті люди, які самі говорять про недосконалість політичної та економічної системи в Україні, про проблеми в культурі та освіті, які самі висміюють представників цієї "низької культури", стали в позу, коли Арестович сказав те, що у всіх на язику, але в чому всі бояться зізнатися.

От чесно скажіть собі:
- Наша політична "еліта" та загалом політична система - це велика чи мала культура?
- Наша "демократія" ціною в гречку - велика чи мала культура?
- Наша економічна марксистська політика та засилля олігархів - велика чи мала культура?
- Наша наука, яка виживає за рахунок самого лише ентузіазму науковців та їхнім пошукам закордонних грантів, - велика чи мала культура?
- Наша освіта, яка щороку випускає десятки тисяч пустих голів, - велика чи мала культура?
- Наше бажання стати на коліна перед заходом - велика чи мала культура?
- Наш занедбаний ВПК, знищена космічна та атомна програма, відданий флот - це велика чи мала культура?
- Наша відсутність в закордонному інфополі і відсутня культурна репрезентація за кордоном - це велика чи мала культура?
- Відсутність чітких стратегій внутрішнього розвитку та взаємодії з іншими країнами - велика чи мала культура?

При чому мова йде саме про політичну культуру (не національну/народну, про що він чітко сказав). У нас є великі досягнення в багатьох сферах, але це все лише завдяки ентузіазму окремих особистостей та спільнот. Так само і наша історія є важливою частиною західної цивілізації. Але на рівні держави у нас програш ледь не на всіх фронтах.

Це далеко не всі питання, які суспільство має підняти і дати на них відповідь. І зовсім не обов'язково любити Арестовича, аби погоджуватись з важливістю піднятих проблем - достатньо просто об'єктивно подивитися на себе і свою країну. Я вважаю, що нашому суспільству необхідно почати складні обговорення, вести реальні дискусії, а не мовчати і затикати рота іншим. Нам випав шанс, який з'являється раз на тисячі років. Київську Русь ми про***ли. Можемо повторити, чи як?

У нас конкретна задача - повернути собі свою історію і стати місцем зародження нового цивілізаційного проекту. Ця територія та дух наших людей існує саме для цього. Або ж ми з піною у рота звинувачуємо одне одного у малоросійстві, недостатній русофобії та інших гріхах, перетворюючись на націю гречкосіїв, які чекатимуть нової "сильної руки" ззовні. Вибір за кожним з нас.

Готова до конструктивних дискусій, якщо ви дивилися всі відео на цю тему і маєте власну думку, а не шаблонні висєри з фейсбуку.