Вже багато було написано про те, наскільки помилковим є уявлен | Глибоке Занепокоєння

Вже багато було написано про те, наскільки помилковим є уявлення про "безкровний" розпад СРСР за часів Горбачьова. Танки, саперні лопатки, Нагірний Карабах і Придністровʼя - все це трохи псує ідеалізовану картину "великого друга свободи".

Але не менш ілюзорною є історія про "ринкові реформи" часів перебудови. Не буду вдаватися у подробиці і просто порекомендую чудову книжку Кетрін Белтон Putin's People, початкові глави якої досить докладно і переконливо розповідають, як усі ці "реформи" почали розроблятися ще за часів Андропова під фактичною егідою розвідувального крила КДБ.

Про те, як усі ці цеховики, яким було уготоване майбутнє російських олігархів, дбайливо обиралися та отримували "на годування" схеми, завдяки яким уможливлювался торгівля радянськими природніми ресурсами та виведення отриманих грошей за кордон. Про те, що усі ці олігархи у підсумку ніколи не були повінстю самостійними фігурами, а ті з них, хто спробував набути самостійності, швидко втратили не лише рештки автономії, але й життя та здоровʼя.

Ви запитаєте, навіщо КДБ готувати реформи, які розвалили Союз? Як не дивно, аби зробити його ефективнішим, пише Белтон. Вже у той час спецслужбісти розуміли, що економіка імперії зла приречена. До того ж активні заходи за кордоном потребували фінансування. Майбутні олігархи, створені ними підприємства та закордонні "прокладки" були далеко не зайвими у справі корумпування західних еліт.

Авжеж, можна припустити, що у підсумку ніхто не хотів рятувати імперію і лише просто готував ґрунт для максимально ефективного грабунку перед її смертю, але це принципово нічого не змніює. Реформи Горбачова не лише не були в реальності його реформами, але й не мали на меті створення більш вільної, більш ринкової економіки. Під приводом уповільнення колапсу Радянського Союзу вони дозволили його максимально цинічний грабунок власними ж елітами та створили передумови до утворення того клептократичного режиму, який зараз веде загарбницьку війну проти України.

Те що у підсумку нам всім здається, що Горбачьов був не таким людожером, як його попередники, не означає, що він був таким з доброї волі. Так само не означає, що він був справжнім реформатором, а не людиною, яка не до кінця розуміла, що і в чиїх інтересах вона робить.