Занепокоєння дня (середа, 21 вересня) Про що нам говорить поє | Глибоке Занепокоєння
Занепокоєння дня (середа, 21 вересня)
Про що нам говорить поєднання здавалося б двох взаємовиключних кроків - погроз "ядерним попелом" на тлі мобілізації та звільнення українських та іноземних полонених, медійну вагу яких для відповідних країн підтримував сам Кремль - тобто свідому втрату одного із найважливіших козирів у власних руках?
Черговий "жест доброї волі" на тлі заяв про "неблеф" - ніщо інше, як спроба домогтися мирної угоди просто вже зараз. Мовляв, подивіться, я готовий домовлятися і навіть робити щедрі "подарунки", про які ви так просили. Але якщо не домовимося, вам гайки.
Все це свідчить - в Москві ніхто не вірить, що мобілізація щось змінить чи навіть дозволить втримати завойоване. Вона - такий самий спосіб залякування, як і погрози ядерною зброєю. За таких умов найбільш раціональним кроком є почати домовлятись, аби обмежити втрати та закріпити поточні "здобутки".
Домовлятися як справжній кагебешник Путін прагне з позиції сили. Втім, оскільки сил особливо не залишилося, доводиться блефувати. Тому вирішили трохи понагнітати, повторивши шаблон, за яким напередодні 24 лютого намагалися загнати в ступор українців та Захід: чутки про референдум, потім відповідне "прохання" колаборантів паралельно із наступним валом чуток про підготовку мобілізації та зважування Кремлем можливості ядерного удару і як "крещендо" цієї всратої симфонії - виступ Путіна, який поєднав все це у чітко артикульовану погрозу.
Єдине, дуже помітно, що на відміну від 24 лютого, коли це виглядало по-справжньому страшно, новий сеанс залякування "ще незвіданим жахливим майбутнім" було сплановано буквально на колінці і реалізовано як поганий капусник. Виглядає так, що цей геніальний план ще тиждень тому просто не існував і роль торгу з реальністю виконував Прігожин, що мав зібрати для свого Саурона нову армію орків у російських санаторіях суворого режиму.
На цьому тлі досить успішна кампанія інформаційного нагнітання не призвела до бажаних результатів. Західні ЗМІ й справді весь день носяться із "парчіал мабілізейшн", але майже кожен матеріал про неї завершується висновком, що хз як воно росіянам взагалі допоможе. А спроби залякати українців атомною бонбою викликають у останніх реакцію на кшталт "ну йобне, і шо далі?".
Тому шансів, що план Путіна "примусити до миру" на власних умовах спрацює, майже немає. Він довів ситуацію до такого стану, коли хтось просто вважає його слова блефом, а хтось, навіть якщо і допускає долю істини у цих погрозах, все одно додає - домовлятися немає про що.
Але, якщо блеф не спрацює, далі підвищувати ставки просто не вийде. Так, можна вдарити ядерною бомбою, але це ситуацію тільки погіршить. Як він буде із усього цього виплутуватися, взагалі незрозуміло.
