Йшов Ведмедик лісом темним. Натомився – спати ліг Біля дуба... Та даремно! – Бо заснути він не зміг: Мерзнуть лапи, навіть вуха. Він потилицю почухав: «Осінь зиму зустрічає, А я ковдри ще не маю! Треба десь її достати, Щоб тепліше було спати». 113 views14:46
