стояти разом на зеленому узбіччі
дивитись в очі, дихати у такт
і дуже хочеться це повторити двічі
аби не було смутку у твоїх очах
але проходить час, тепер ми незнайомці
що знають один про одного усе
і кожен знає, які приходять хлопці
та що у дім їх кожного несе
ми знаєм все, ба навіть трохи більше
який бісквіт він їсть на ранок з молоком,
і котрій з подруг вона жаліється раніше ,
та ще ми знаєм бар за зрізаним кутом
ходили ми туди разом нечасто
та й поодинці там ми майже не були
у тому барі є коктейль "Смугасто"
обом подобався, його й пили
але це місце було змушено закритись
так треба кажуть, там щось з де-юре
і нам так легше з ним було проститись
аніж згадати час той з кабаре
тепер на тому місці красується узбіччя
оте зелене, на котрім стоїмо
але тепер не дивимось у вічі
і дихання не в такт, не як в кіно
#номер86
