ДОСИТЬ УСКЛАДНЮВАТИ ЗИМУ до банальності чесно і просто. завір | як помирає френкі♡

ДОСИТЬ УСКЛАДНЮВАТИ ЗИМУ

до банальності чесно і просто.
завірюхою дме скорбота.
я приїду до тебе - в гості.
тихо-тихо скриплять ворота.

ти не бачив мене сто років.
або тиждень. ну, словом, бозна...
в мене звістка на відстань кроку:
я люблю тебе, ну серйозно.

я заходжу - ключі на цвяшку.
я заходжу- нікого в домі.
кіт муркоче мені про пташку,
ніби добрій своїй знайомій.

напівтьма крізь вікно залізла,
протоптавши в снігу дві милі.
я вже майже заснула в кріслі,
твої кроки лиш розбудили.

під глухе завивання саду
ти сідаєш у тінь лампади.
я кажу:
а давай поїдем.
прогнозуються снігопади.