чи ти хоч раз блукав, засніжений, по полю, безсонням ледь прик | як помирає френкі♡

чи ти хоч раз блукав, засніжений, по полю,
безсонням ледь прикривши в своєму серці ніж?
ти знаєш почуття це – пекуче, аж до болю,
коли взаємно любиш, а все-таки – сильніш?

струси кудись в замет іржаві протиріччя
і рани на душі – трухляві, ніби пні,
закутай у печаль лютневі передпліччя
і більше не блукай там – ні наяву, ні в сні.

бери себе і мчи. чекають магістралі.
супутники по чарці і друзі по біді.
а ніж нехай у серці лишається і далі.
щоб не дай Бог не билось, не стукало тобі.

бо скільки ж через нього тривоги було, Боже!
а скільки заливалось горілкою краси!
від спирту помирають, та й від печалі можна.
це значно повільніше. й болючіше в рази.