ВИРІЙ літо вже ходить по твоїй кухні. сукня на модний крій. в | як помирає френкі♡

ВИРІЙ

літо вже ходить по твоїй кухні.
сукня на модний крій.
ввечері прийдуть усі могутні,
навіть отой смішний.

я поцілую його, клянуся,
він так дививсь тоді...
добре, не буду, лише не дуйся.
лишу його тобі.

я усміхаюсь і це, до речі,
подвиг і навіть хист.
мокре волосся лежить на плечах,
майже русалчин хвіст.

ти вже писала хоча би комусь?
хочу зійти зі шпальт.
ми аж до вечора будем вдома,
спека ж псує асфальт.

ваші світанки оці на півдні -
інший, правдивий світ.
хмари немов із заводу, мідні,
знову пливуть на схід.

спалах паперу в руках зім'ятий.
я привезла, авжеж.
кинула знову? це як, вдесяте?
ну, то, рахуй почнеш.

лиш не проси мене розказати.
в нас там одні дощі.
чесно, то місто якесь закляте.
вулички і хлющі.

тільки з дороги, всю ніч не спала.
може, завариш чай?
вже нажалілись, що я пропала?
навіть не починай.

я хіба винна, що нічим крити
мою любов звитяг?
інколи треба переродитись -
потяг і кілька тяг.

я підпираю лице руками,
зараз я блін помру -

навіть десятої ще немає,
спека така що ну.