#HRinWar #trends Після вимушеної перерви повертаюсь сюди зі св | HRTHINKER

#HRinWar #trends
Після вимушеної перерви повертаюсь сюди зі своїм постом на ФБ, який хочу продублювати і тут.

Втрата людського капіталу через еміграцію - серед ТОП проблем зараз. І якщо відверто, я поки не зовсім розумію, що вже робиться (бо вже має робитись) на рівні держави. І це мене напружує і трішки лякає. Можливо, ми просто ще не знаємо про це…
На початку війни я вже писала про еміграцію. Правда, тоді все ж таки була надія, що війна не перейде у стадію затяжної. Те, що повноцінний мир відкладається, впливає і на повернення з-за кордону українців. І дійсно треба розуміти, що частина повернулась/повернеться, але частина поїде знову. Непередбачуваність, страх і затяжна пауза життя сильно підштовхують до цього. До того ж частина суспільства, втративши все тут, буде намагатись почати життя знову за кордоном, де безпечно/безпечніше (що насправді є зараз визначальним фактором)
Декілька деталей:
- Легше емігрують молоді та активні громадяни, з активною життєвою позицією. І тут неважливо, чи мають ці люди щось в Україні, якщо вони бачать більше перспектив за кордоном, то вони готові обнулятись. Це в тому числі люди з future oriented mindset і тому неможливість планувати і реально бачити майбутнє змушує їх шукати інше місце. З оптимістичного - такі люди можуть повертатись потім в Україну, оскільки серед них достатньо багато космополітів-патріотів (можливо, термін дивний, але для мене воно виглядає поки так)
- Серед активної частини населення також є ті, кому «є шо втрачати» - кар’єра, комфортне життя, матеріальні блага/благополуччя, навіть ім’я та соціальна позиція/роль у суспільстві. Ці люди будуть довше і для себе складніше приймати рішення щодо еміграції. Вони можуть поїхати за кордон на недовгий проміжок, можуть поїхати на довший згодом. Поїдуть вони тоді, коли в Україні для їх розвитку не буде можливостей. Фактично, коли «держава не звертатиме на них увагу». Коли стане зрозуміло, що жити в безпеці важливіше, навіть якщо ти багато чого втратиш. Оскільки таким людям складніше переїжджати, менше шансів, що вони повернуться. Їх адаптація до нового місця може бути складнішою, але більш вдалою за результатом.
- Також серед емігрантів є ті, хто давно мав мрію чи плани емігрувати, навіть у конкретну країну. Або ті, хто хотів/хоче працювати за кордоном. Ці люди поїдуть і не повернуться в Україну. А згодом можуть перетягнути до себе і рідних, в разі, якщо в них на місці все складеться більш-менш вдало.
- Є ще одна категорія людей - тих, хто і раніше мандрував по світу, зберігаючи при цьому Україну як дім. Для них нічого не зміниться, єдине вони можуть збільшити проміжок часу поза межами України. Також ця категорія може збільшитись - ті, хто має можливість жити за кордоном, при цьому має зараз роботу, будуть просто жити в іншій країні, зберігаючи для себе варіант повернення
Загальні тренди: я погоджуюсь з тими, хто вважає, що 30-40% тих, хто поїхав за кордон з початку війни, не повернуться (щонайменше найближчими роками).
Саме зараз я спостерігаю велику кількість повідомлень від українців на LinkedIn про старт нової кар’єри у Європі. Зазвичай це ті, хто «бере обставини» як можливість і починає нове життя. Це люди з гарною кар’єрою, досвідом, знаннями та навичками. Це бентежить. Я радію за людей і засмучуюсь за країну.