Є така приказка в окремих колективах (назвемо їх так): 'Щоразу | Володимир Гурзан

Є така приказка в окремих колективах (назвемо їх так): "Щоразу як вперше".

Вона означає, що, на кшталт, будь готовий до всього. Як раніше, більше ніколи не буде.

Проблема в мене особисто всю дорогу була в тому, що кожного разу я лажав. Помилявся. Іноді дуже боляче. Та й у наступні рази часто теж було ніфіга неправильно і чутливо.

Все, чому я з цього навчився: перші рази буде боляче. Але ти зробиш уроки. Навчишся як слід. Повернешся. І покажеш як слід.

Успіх жодного разу не схожий на пряму лінію.

Успіх – це лабіринт.

І як тільки тобі здасться, що ти знайшов вихід... ти знову впертимешся в глуху стіну.

Тому тобі доведеться розвернутися спиною до цієї глухої стіни і знову почати шукати вихід з цього лабіринту.

Адже десь у його надрах чекає голодний Мінотавр. Завжди чекає.

У цьому полягає основа майстерності. Ти майстер косяків та майстер пошуків нових шляхів. Постійно. Майстерність – це нескінченний процес.

Через біль, страх, сльози та постійне дихання Мінотавра у твою спину.

Інших шляхів просто нема.

А чи є взагалі вихід із лабіринту? Особисто мені здається, що ні. Там вихід просто не передбачено. Натомість там передбачено Мінотавр. Найкращий учитель з усіх тобі доступних. Я серйозно.