Припустимо, життя - це величезна гора (у когось горбата, так, | Володимир Гурзан

Припустимо, життя - це величезна гора (у когось горбата, так, але що вдієш, жорстокі закони буття).

Припустимо, ти заліз на саму вершину цієї гори.

Ти дивишся вниз. Оцінюєш, згадуєш, переживаєш.

Перше, що відбудеться на вершині - ти намагатимешся подобатися іншим людям.

Будеш намагатися заслужити їхню любов.

І зразу втратиш себе. Якщо ще не втратив.

Любов інших не підвищує твою самооцінку.

Твою самооцінку підвищують (або знижують) результати твоїх власних дій.

У цій точці стає начхати на думку інших людей.

Не агресія до інших, не заперечення інших, а просто нейтральне ставлення до їхніх слів та думок про тебе.

Найпростіший спосіб підвищити самооцінку? Почати щось робити для себе та продовжити це робити протягом життя.

З банального, наприклад: робити зарядку вранці.

Здається якоюсь несерйозною фігнею, проте люди в масі тільки збираються хоч колись зайнятися собою. Тільки розмовляють на цю тему. А ти робиш. І коли мине кілька років, то щоденна зарядка, яку ти не покинув, приведе тебе на вершину гори.

Будь послідовним.