«Магнетизм» (2020) Петра Яценка — чудовий роман, щоб читати | Гіпертелія
«Магнетизм» (2020) Петра Яценка — чудовий роман, щоб читати в перервах між думскроллінгом новин про війну. Власне, він теж про війну — про ту, яка почалась вісім років тому; дія відбувається в Донецьку і Києві влітку 2014 року. На фоні решти української довколавоєнної літератури «Магнетизм» виділяється своєю казковістю.
Жанрово це магічний реалізм, який чим далі, тим більше втрачає реалістичність і ближче до третього акту стає цілком собі урбан-фентезі. Персонажі літають, дихають полум’ям і розмовляють зі снарядами від гаубиці.
Зі снаряду все і починається: він рикошетить від танку, пробиває дах квартири і приземляється на диван бабусі головної героїні. Там і лежить собі, сумний від того, що не вдалося вибухнути. Донецьк захопили росіяни, і головна героїня Гайка вирішує тікати від війни в Київ. Гайка має екстрасенсорні здібності, але це їй мало допомагає, незнайоме місто приймає її вороже: з квартири виганяють, гроші крадуть. Нарешті зловісний комунальник Змій, володар соцвиплат і ЖКХ, пропонує Гайці заключити демонічний контракт.
Далі будуть допити на підвалі, драконячі яйця і жорстокі ритуали засновника Донецька Джона Г’юза — все це складеться в трохи дурнувату, але струнку метафору про багатовікове російсько-українське протистояння. І навіть снаряд, в першому акті повішений на стіну (тобто на диван), неодмінно вистрелить.
Війна з Росією, особливо в перші дні ескалації, в багатьох викликала сильне почуття дереалізації: це поганий сон, це не може відбуватись насправді. Та й росіяни настільки безглузді і карикатурні, що видаються персонажами фентезі — реальні люди так не поводяться, правда? Тому і складно осмислювати ці процеси, не вдаючись до міфології, езотерики і магічного мислення. Казково-придуркуватий «Магнетизм» пояснює цю війну подекуди краще, ніж всі на світі політичні експерти.
