Влітку, коли мала час на вільне читання, якраз довелося прочит | час ідеї настав

Влітку, коли мала час на вільне читання, якраз довелося прочитати книжечку із цього допису. Під враженнями таки залишилася – настрій був лишати філологію, якщо чесно, на користь чогось технічно цікавішого.))))

Вже тоді хотіла написати про неї, ніяк руки не доходили. "Та ви жартуєте, містере Фейнман! Пригоди допитливого дивака" за авторством самого Річарда Фейнмана, у перекладі Миколи Климчука – крім гарних вражень дещо неприємне таки випало в осад.

Це приклад того, як книзі трошки забракло твердої редакторської руки. З десяток разів я спотикалася об якесь слово з думкою "Зачекайте, а це хіба не росіянізм?", лізла у словник, і, о диво, виявлялося, що це таки росіянізм. Найбільше запам'ятався триклятий "рознос", на якому замість таці або бодай підносу (викликає сумніви, але хоча би є у словнику) носили посуд. Але дуже радію, що речень, які би треба було по кілька разів перечитувати через надмірну буквальність перекладу, тут було небагато – одненьке чи, може, два.

На останню хибу, насправді, чомусь дуже страждають сучасні переклади, через що я їх майже не читаю. Винятком у цьому для мене стали книжечки серії "Дискосвіту" Террі Пратчетта – за першу книжку циклу СМЕРТЬ я спіткнулась лиш один раз.)

А яка тут мораль? А немає моралі. Звісно, зросійщення – всюди, і в мені, і в вас. Звісно, перекладацька професія вимре ще нескоро, бо чи зможе взагалі машина вловити ті тонкі метафоричні сенси, які і людина іноді випускає з уваги?

#літра