Літературна логіка. Чи часто у вас буває відчуття, коли щось читаєш або дивишся, що герой якось надто сильно тупить, але не так, як тупили б ви в цій ситуації, а просто неприродньо? Я взагалі надто часто стикаюся з цим останнім часом. Але от, що дивно, почала читати "Інтернат" Жадана і відчуваю дивну сатисфакцію в цьому плані — давно такого не було, щоб герой мислив так само, як я. Чи то, може, справа в тому, що менталітет героя відповідає моїй реальності (чого не буває, коли читаєш стару чи закордонну літературу), чи то може просто Жадан гарно вміє аналізувати те, що відбувається навколо.
Я не надто часто читаю сучукрліт із причин доволі банальних — те, що відбувається навколо, і так постійно проїдає мізки, що аж не хочеться це ще бачити в книжці. Тому не знаю, наскільки i can relate до всіх тих персонажів ментально. Але іноді цікаво щось змінити, нарешті побачити літературний світ під спорідненим кутом, а не чужим.
#літра
