Цілком згоден з шановним Вахтангом Кіпіані. Бо за все, що ми | Ігор Артюшенко

Цілком згоден з шановним Вахтангом Кіпіані.

Бо за все, що ми зробили або не робили, за всі дії або бездіяльність - завжди настає відповідальність.

Відповідальність за помилки, за пофігізм, за "не все так однозначно", за "какая разніца", за "мене політика не цікавіть", за "поржать" і за "по приколу".

За "олігархи наживаються на війні" та за "в своїй голові я війну закінчив".

І кожен окремо та всі разом ми несемо цю страшну і жертовну відповідальність - наші рідні, близькі, друзі і ще більше незнайомих українців поряд.

Наприклад, ще в травні 2021 ми в Запорізькій обласній раді подавали відповідні проєкти рішень, направлені на зміцнення обороноздатності Запорізької області. Вимагали їх ухвалення, організаційних заходів та належного фінансування. Постійно і публічно звертали на це увагу і восени 2022, коли загроза широкомасштабного вторгнення була вже очевидною.

Але було все марно - нас не чули ні колеги з інших фракцій, ні більшість громадян..., а ці голоси "волаючих в пустелі" називали "піаром".

Тепер ми всі платимо за ці помилки. Кожен. І я теж.

Чи можемо ми повернутись і змінити?
Звичайно, що ні.

Єдине, що ми можемо - це вивчити цей страшний урок. І це необхідно.
Навчитись нарешті правильно розставляти пріоритети.

Закарбувати на все життя, навчити своїх дітей та онуків, що "дороги, басейни, нові унівеситети, парки та все інше" - це чудово і гарно.
Але виключно за умови, якщо все це є чим та як захистити!
Виключно за умови!!!

Бо так - спочатку Армія, Мова та Віра. А от тільки потім вже все інше.

І також завжди пам'ятати, що росія, рашизм та "русскій мір" - це споконвічне зло.
І воно має бути знищене.
Тому ніяких "посередині", ніяких "домовитись", ніяких "це політика" і "какая разніца" бути не може.

Бо зло оговтається і прийде знову збирати кривавий врожай.

Вивчимо урок - станемо ще сильнішими.

Не вивчимо - будемо платити й нести відповідальність за це знову й знову.

І ще одне.
Ми обов'язково переможемо.
Це аксіома.