Минулого разу бачились 24 лютого. Розбудив дружину близько 5 | Ігор Артюшенко

Минулого разу бачились 24 лютого.

Розбудив дружину близько 5 ранку, тихенько сказавши: "вставай, почалось".

Швидко збираючи речі домовились, що лякати дітей не будемо - придумали легенду, що вони їдуть на відпочинок в Карпати. Розбудили.

Діти були щасливі почутій новині, але невдоволені настільки раннім пробудженням та швидкістю збирання речей.

Всі разом поснідали, намагаючись тим самим демонструвати дітям безтурботність. Можливо, вдалося.

Близько 07.00 я закинув речі в машину, дружина сіла за кермо, діти - в крісла. Поцілувались, пообіцяв дітям, що як завершу робочі справи, то потім до них приєднаюсь.

Машина поїхала.

Я пішов в ЗСУ.
.......
Десь вже в червні сім'я повернулась з Тернопільщини до Києва.

Днями мав можливість на кілька днів приїхати - вперше побачитись за весь цей час з дітьми, дружиною, мамою, батьком та рідним старшим братом, який також в ЗСУ боронить Україну.
....
Сльози від радості, коли зустрілись.
Сльози, коли мав їхати назад.
....
Вже знов на Півдні.

Але діти знають, що я обов'язково повернусь. І обов'язково з Перемогою. Повернусь тоді, коли вона буде.

Вони в це вірять, а тому завжди маємо вірити і ми.
Робити все для цього.
І ніколи не озиратись, коли маємо йти вперед.

Слава Україні!