Сьогодні в дописах багатьох політиків читаю про «День захисту | Ігор Уманський

Сьогодні в дописах багатьох політиків читаю про «День захисту дітей» красиві слова про любов до дітей, про те, що «діти – наше майбутнє» і подібні пафосні тексти. Але цей день не зовсім для цього.

Сьогодні ми маємо говорити про базові права дітей і про те, чи здатна держава їх забезпечити?

Або хоча б дати можливість їх забезпечення батьками самих цих дітей. На даний момент це не так. Ми яскраво бачимо це на прикладі «євросиріт» – дітей заробітчан, чиї батьки змушені кидати своїх дітей на бабусь і дідусів для того, щоб нагодувати, вилікувати, сплатити за комунальні або за навчання.

Я вважаю, що можновладці не мають права ігнорувати або замовчувати це питання, адже причини виїзду на заробітки за кордон завжди економічні: безробіття, низька оплата праці в Україні, відсутність перспектив.

Порушення базових прав дітей на батьківську турботу – це відповідальність держави. І сьогодні ми маємо говорити саме про такі питання.

Про те, чи має керівництво нашої держави стратегію і бачення економічного розвитку країни? Про те, чи здатні ми реально забезпечити розвиток та гідні умови життя нашим дітям в Україні? Чи залишимо все як зараз, і спостерігатимемо, як замість того, щоб ставати майбутнім України, наші діти стануть майбутнім інших держав?