'Зрада' США і Германії у справі із 'Північним потоком-2' – топ | Ігор Уманський
"Зрада" США і Германії у справі із "Північним потоком-2" – топ-тема інформаційного простору. Всі очікують від керівників країни "різких заяв" та "реакції на зраду".
Дійсно, непоганою реакцією було б притягнути до відповідальності тих, хто декілька років "годував" нас казочками про гарантовану блокаду "Північного потоку-2" замість того, щоб нарощувати видобуток українського газу. Вважаю, що найбільших втрат Україна зазнала саме на цьому напрямку. Ми втратили надходження за транзит російського газу та не подбали про власну енергетичну безпеку. Врешті решт, за ці прорахунки мають сплатити бізнес та пересічні громадяни, а "непересічні" менеджери – заробили величезні статки та щомиті можуть забути про Україну назавжди.
Проте я проти емоційних звинувачень на адресу наших західних партнерів. По-перше, ми мали досить часу, аби усвідомити майбутні загрози та підготуватися до них. По-друге, звинувачувати наших західних партнерів у зраді – позиція дуже інфантильна. Наївно очікувати, що два великих гравця не переслідуватимуть власних інтересів, а думатимуть лише про наші. Адже становище України не є найголовнішим у світовому порядку денному.
Тому, образи тут неефективні і смішні. Значно важливіше за закритими дверима обговорити можливі компенсації для України. А ще - усвідомити, чим ми можемо допомогти нашим партнерам у подальшому, щоб продовжувати діяти разом. Не маю жодного сумніву, що Штати залишаються головним світовим арбітром та переслідують мету втримати мир та стабільність в усьому світі. Цей курс цілком співпадає з нашим стратегічним баченням розвитку України.
Якщо ми хоч на секунду спробуємо уявити, як приймають свої рішення великі глобальні гравці, то побачимо багато того, чого не хотіли або відмовлялися побачити досі. А найголовне, ми можемо нарешті дійти (єдиного вірного) висновку, що досить Україні ходити по світу із благально простягнутою рукою та претензією в очах. Досить вимагати від стратегічних партнерів, щоб "прийшли дорослі» і зробили все за нас. Давно настав час взятися за щоденну роботу із порятунку самих себе. Ми можемо набагато більше, ніж здатні собі уявити.
