Олігархи теж плачуть. Або не плачуть. Політики продовжують л | Ігор Уманський
Олігархи теж плачуть. Або не плачуть.
Політики продовжують ламати списи навколо «Деолігархізації».
Спікер Дмитро Разумков пропонує створити спеціальну комісію, яка замість РНБО визначатиме олігархів. Треба визнати, пропозиція набагато прогресивніша за те, щоб призначати олігархів в ручному режимі за закритими дверима Ради нацбезпеки. На тлі тотальної кулуарності, комісія виглядає як прозорий і незалежний процес без конфлікту інтересів.
Втім, сама по собі комісія при НАЗК теж не є достатнім рішенням. Адже сама суть деолігархізації не в тому, щоб призначити винних у народних бідах та покарати їх. Наполягаю, що треба боротися не з конкретними олігархами, а за створення рівних умов для розвитку бізнесу в Україні.
Олігархи мають бути не покарані, а приведені до єдиних правил, за якими мають грати геть усі. Тоді вони зникнуть як клас, тому що в Україні з'являться тисячі великих бізнесменів, але жоден з них не буде справляти вирішальний вплив на дії влади. Саме відділення Держави від Бізнесу і є головною метою справжньої деолігархізації.
Назву декілька конче необхідних моментів на шляху до цієї мети:
1. Верховенство Закону, а не чиєїсь думки.
Аби раз і назавжди скінчити безкінечну суперечку, хто є олігархом, треба записати в законі детальні критерії, кого вважати олігархом. Визначення «особа, що має значну економічну або політичну вагу» – це занадто узагальнено. Замість нього мають бути чіткі критерії, за якими перелік осіб могла б надавати автоматизована система.
Внесення особу до Реєстру олігархів має базуватися на результатах аналізу даних із Податкової, майнових реєстрів тощо. Теоретично це абсолютно здійсненне завдання, адже у нас є система автоматичного визначення людей, що можуть отримувати субсидію. Чому б не застосувати цей досвід у зворотньому напрямку?
Маючи таку систему, спеціальна комісія займалася б не виловлюванням олігархів в ручному режимі, а підтвердженням або спростуванням висновків автоматизованої системи.
2. Зрозумілі наслідки
Чи є злочином, якщо людина олігарх? Розумію, що ви хочете почути висновок "так" та перейти до розподілу. Але ж ви не хочете жити в державі, де одного дня прийдуть вже до вас, тому що сусіду подобається ваша квартира?
Включення в «олігархічний реєстр» має мати чітко прописані наслідки, єдині для всіх. Це має бути не лише передбачені покарання, а і захист прав та свобод особистості, що гарантовані Конституцією.
Натомість зараз нам «продають» випадкову рулетку рішень РНБО, за якої невідомо, що у кого відберуть, кому що заборонять, а може, і не заборонять. Це прямий шлях до «революційних трійок».
А ось приклад, що зрозуміє будь хто. Якщо ви виховуєте дітей, але кожного разу при порушенні одних і тих самих правил, наслідки наступають абсолютне рендомні – від порки до цукерки – марно й сподіватися, що вихованці запам’ятають правила, або почнуть їм слідувати.
3. І врешті, третє: невідворотність наслідків
Єдині правила гри для всіх передбачають невідворотність дії. Якщо людину визнано олігархом, за цим мають наступити чітко визначені події. За цих обставин у влади не має бути улюбленців, що не зобов’язані дотримуватися закону, і не має бути «цапів відбувайлів», яким світять «драконівські» заходи за те ж саме, за що попередніх просто лагідно пожурили.
Власне основною причиною появи олігархів є не канали і заводи, а саме система «обраних», розмиті формулювання законів та їхнє вільне трактування. Якщо ми хочемо жити в сильній державі, ми маємо забезпечити баланс між Бізнесом, Державою і Суспільством. Головний інструмент утримання цього балансу - Закон.
