Продовольчі картки. Що далі? Ще наприкінці 2020-го року я | Ігор Уманський

Продовольчі картки. Що далі?

Ще наприкінці 2020-го року я попереджав, що Україна невдовзі стикнеться з дефіцитом зерна та зростанням цін на хліб, і що держава повинна терміново втрутитись. Навіть прописав для наших «обдарованих» можновладців, які кроки потрібно зробити. Зокрема, обмежити експорт зерна. Інакше просто не буде з чого випікати хліб, а нашим пекарям доведеться закуповувати вже муку за кордоном.

Натомість новоспечений міністр агрополітики України у березні минулого року заявляв, що Україна не збирається "гратись в протекціонізм", планує нарощувати обсяги експорту пшениці та іншої сировини, бо у нас, мовляв, є потенціал стати ринком продуктів харчування для всього світу.

Та поки ми слухали про плани нагодувати жителів усієї земної кулі і рекордний для України врожай зернових, українські пекарі і виробники борошна просили владу посприяти формуванню достатніх запасів саме продовольчої пшениці для забезпечення потреб внутрішнього ринку. Адже врожай то дійсно рекордний, проте пшениці, придатної для виготовлення хліба – менше половини, і та експортується без всіляких обмежень.

І ось нарешті українська влада таки замислилась над тим, що було б непогано подбати про власний народ.

Відкинувши свої ліберальні мантри, заговорили про обмеження експорту зерна. – Дуже вчасно. Щоправда його залишилось всього нічого. І доведеться закуповувати муку – продукт з доданою вартістю. Наприклад, у Туреччини. Сподіваюсь, всі розуміють, як це вплине на собівартість хліба?
Додайте сюди ще захмарну вартість енергоносіїв.

Проте нашій владі креативу не бракує. Тому побрейнстормили і… видали рішення – продовольчі картки для незахищених верств населення. - Ну що ж, закономірний розвиток подій.

Для тих, хто добре розуміється на законах економіки та державному управлінні, ніякої несподіванки. Ті, хто «черпають» знання з лібертаріанських презенташек, напевно, й досі не усвідомили, що накоїли з країною та чим все це може обернутись. Або їм просто байдуже.

Черговий раз повторюсь, що керувати країною мають професійні люди, які ще й до того совість мають. Інакше дойдемо до талонів на хліб, в кращому випадку. В гіршому – голодних бунтів, бо коли закінчиться хліб, видовища не допоможуть.