18 лютого 2014 року.
Є відома фраза Черчіля про те, «за що ми боримося». «Якщо програємо — тоді побачите».
Якби не кілька тисяч відчайдухів на Майдані у ті дні, українці все би побачили ще в лютому 2014.
Зрештою, учасники подій 18 лютого вже побачили Маріїнський парк, перетворений на філіал пекла на землі. З оскаженілим беркутом (до влаштованого ним розстрілу на Інститутській лишалося два дні, «кто стрєлял» — відео подивіться), з найгіршим сміттям суспільства — тітушками, яким вже роздали зброю і дали команду «мачіть», з криками закатованих та десятками трупів.
Якби тоді ми не встояли — морок деенерівського підвалу затопив би Київ і всю Україну. Маріїнський парк розповсюдився би скрізь. Тотальна кривава зачистка, ескадрони смерті, які відловлюють вцілілих, російська окупація аж до західного кордону.
Українці зробили те, що мали зробити — відвернули найгірший сценарій і зберегли країну. І не побоялися піти проти оскаженілих катів. У багатьох інших так не виходить, принаймні поки що.
