Як воював Жан-Поль Сартр: уривок з книги «Інтелектуали» Жан- | in book we trust
Як воював Жан-Поль Сартр: уривок з книги «Інтелектуали»
Жан-Жак Руссо, Генрік Ібсен, Ернест Гемінґвей, Жан-Поль Сартр, Лілліан Геллман, Бертран Расселл, Бертольт Брехт, Норман Мейлер — імена, закарбовані в століттях. Та чи відповідало приватне життя інтелектуалів їхнім стверджуваним принципам? Як поводилися з дружинами та дітьми, законними й позашлюбними? Чи цінували дружбу? Чи були ідеальними в усьому? Про це Пол Джонсон пише у своїй книзі «Інтелектуали», яка українською мовою вийшла у видавництві Vivat.
Публікуємо уривок з книжки:
Сартра створила війна. Для Франції вона була катастрофою. Для друзів, наприклад Нізана, — смертю. Комусь вона принесла небезпеку і ганьбу. Але в Сартра була хороша війна.
Його призвали до метеорологічного відділу штабу артилерійської групи армій, де він запускав повітряні кулі з гарячим повітрям, щоб перевірити, куди дме вітер. Товариші сміялися з нього. Капрал, професор математики, зауважив: «Від самого початку ми знали, що він не буде нам корисний для військових цілей». Це була деградація французької військової моралі.
Сартр був горезвісний тим, що ніколи не приймав ванну і був огидно брудним. Чим він опікувався, то це письменством. Щодня він писав по п’ять сторінок роману, що потім став частиною трилогії «Шляхи свободи», чотири сторінки свого «Воєнного щоденника» та незліченні листи, усі до жінок. Коли німці прорвали лінію фронту і вторглися в країну, а Сартр потрапив у полон, він, як і раніше писав (21 червня 1940 року).
У таборі для військовополонених поблизу Тріра він фактично став політичним в’язнем через німецьких охоронців, які зневажали французьких полонених, особливо брудних, і Сартрова широка спина постійно діставала стусанів. Як і в школі, щоб вижити, він жартував та писав розважальне чтиво для полонених. Він також наполегливо працював над власними романами та п’єсами, аж допоки його не звільнили, визнавши «частково сліпим», у березні 1941 року.
in book we trust
