Як емоційний мозок впливає на психологічну травму: уривок з к | in book we trust
Як емоційний мозок впливає на психологічну травму: уривок з книги «Тіло веде лік»
Травматичний досвід закарбовується в тілі та змушує людину щоразу наново проживати біль. Доктор Бессел ван дер Колк взяв на себе обов’язок відшукати шляхи звільнення з цієї пастки. Його практичні та теоретичні дослідження психологічної травми безцінні, коли треба перебудувати сприйняття, усвідомити причину страждань, знайти вдалий спосіб лікування й наново пізнати себе.
Він написав книгу «Тіло веде лік. Як лишити психотравми в минулому», яка українською мовою вийшла у видавництві Vivat. Публікуємо уривок з книги:
Як відновити контроль над власним «я»
Коли ми говоримо з пацієнтом про травму, розмова часто починається з розповіді або запитання: «Що сталося на війні?», «Чи зазнавали ви колись розбещення?», «Я хочу розповісти вам про той нещасний випадок/про те зґвалтування». Але травма — це щось значно більше, ніж історія про подію, яка сталася колись давно. Емоції і фізичні відчуття, які закарбувалися в момент травми, повертаються до жертви не як спогади, а як гострі фізичні реакції в теперішньому часі.
Щоб відновити контроль над власним «я», потрібно повернутися до травми: рано чи пізно вам доведеться поглянути в обличчя тому, що з вами сталося, але робити це можна лише тоді, коли ви почуватиметесь у безпеці і будете готові, щоб цей процес не травмував вас ще раз. Пріоритетне завдання — знайти спосіб приборкати той буревій відчуттів і емоцій з минулого.
Раціональний мозок VS Емоційний мозок
Джерело посттравматичних реакцій міститься в емоційному мозку. На відміну від раціонального мозку, який спілкується з нами думками, емоційний мозок нагадує себе фізичними реакціями: спазмом у животі, шаленим серцебиттям, пришвидшеним і поверхневим диханням, щемінням у серці. Голос стає напруженим і високим, а постава й рухи сигналізують про колапс, гнів або захисну позицію.
Але чому ми не здатні поводитись раціонально? І чи може допомогти осмислення ситуації? Раціональні, виконавчі відділи мозку дають нам змогу зрозуміти джерело наших відчуттів («Я лякаюсь, коли залишаюся наодинці з хлопцем, тому що мене розбещував батько», «Мені складно говорити і гратися зі своїм сином, тому що я не можу пробачити себе за вбивство дитини в Іраку»). Проте наш раціональний мозок не здатний усунути емоції, відчуття і думки (як-от безперервне невиразне відчуття загрози чи думки про те, що ви глибоко зіпсована людина, хоч раціональна частина вашої свідомості й розуміє, що ви не винні у вашому зґвалтуванні).
Розуміння, чому ви в такому стані, не змінить того, як ви почуваєтесь, але воно може захистити вас від надмірних реакцій (наприклад, переконати вас не покидати свого партнера після першої суперечки чи кидатись в обійми незнайомця). На жаль, що довше і настирливіше нас атакують відчуття, то більша імовірність, що наш раціональний мозок поступиться емоційному.
in book we trust
