Як працює сигналізація людини та чому люди бояться павуків бі | in book we trust
Як працює сигналізація людини та чому люди бояться павуків більше за ДТП: уривок з книги «Інстамозок»
У видавництві «Наш Формат» вийшла книга «Інстамозок. Як екранна залежність призводить до стресів і депресії». Її написав Андерс Гансен — шведський психіатр і доктор медицини.
Він пише, що наш складний і багатогранний мозок формувався не для сучасної цифрової епохи зі смартфонами та планшетами. А розвивався в умовах, де на першому місці було виживання. Часи змінилися, а мозок лишився таким самим. У книзі автор розповідає, як мозку пристосуватися до сучасних умов та чому люди частіше скаржаться на страх перед павуками, ніж перед автівками, хоча ризик померти в ДТП в рази вищий, ніж від укусу.
Амигдала — наша пожежна сигналізація
Одного літнього дня у 2018 році я мандрував італійськими Альпами й раптом зупинився на крутому, зарослому травою схилі та скам'янів, сам не розуміючи чому. Ще менше я тямив, чому в мене раптом пришвидшився пульс. Мій друг, який ішов на кілька метрів позаду, здивовано запитав, чи зі мною все гаразд. Лише тоді я зрозумів, що сталося. На траві переді мною лежав сірий пластиковий шланг, здалеку схожий на змію. Мій мозок без свідомого контролю просканував оточення і, знайшовши «змію», запанікував так, що мені довелося зупинитися. Лише за кілька секунд я зрозумів, що це був лише пластиковий шланг.
Зараз я вже знаю, які фізіологічні реакції лежать в основі моєї поведінки. Найважливіший актор у цій драмі — та ділянка мозку, яка отримала свою назву завдяки подібності до мигдалю — мигдалеподібне тіло, або амигдала.
Вона відіграє неабияку роль у роботі пам'яті й почутті, а також допомагає нам тлумачити почуття інших людей. Але найважливіше її завдання — постійно сканувати оточення на предмет небезпеки й попередження про найменшу загрозу, воно вмикає стресову систему, тобто стресову вісь. Принцип, за яким працює амигдала, називають принципом пожежної сигналізації — краще увімкнутися зайвий раз, ніж не активуватися взагалі. Сигналізація спрацьовує швидко, але не дуже чітко. Моя амигдала помітила щось схоже на змію та негайно натиснула кнопку сигналізації — і я зупинився. Краще бути в безпеці, ніж пожалкувати.
Майже всі покоління наших пращурів жили в дуже небезпечному світі, де половина населення не переживала й десятого дня народження. В історичній перспективі принцип пожежної сигналізації був життєво важливим. Той, хто втікає від чогось схожого на лева, має більше шансів вижити, ніж той, хто не рушає з місця. Немає значення, що тобі доведеться зайвий раз побігати, якщо інакше ризикуєш вмерти. У тому, що амигдала реагує на будь-які подразники, і полягає її основні завдання.
Завжди працює
Ваша амигдала працює завжди, а не лише тоді, коли ви відчуваєте загрозу. Навіть зараз, коли читаєте цей текст, мигдалеподібне тіло сканує оточення поза зоною вашої свідомої уваги. Але ж хіба це не добре, що амигдала постійно вишукує небезпеки? Звісно, але вона реагує на що завгодно. Шум з вулиці, запізнення на ділову зустріч, неможливість вчасно закінчити презентацію або замало вподобань до вашої останньої світлини в інстаграмі. Амигдала зважає на все. Що більше навколо нас подразників, то більше в неї приводів активізуватися.
Дещо активізує мигдалеподібне тіло майже в усіх людей. До цього переліку належать змії, павуки, висота й тісні приміщення. Це дивує, бо в наші часи мало хто помирає від укусу змії чи павука, тоді як щороку у Швеції 250 осіб гине в ДТП і понад 10 000 — від наслідків куріння. Амигдала мала б реагувати на пачку цигарок чи непристебнутий ремінь безпеки, натомість вона активізується від змій, павуків і висоти.
Чому? Бо саме вони забирали життя наших пращурів протягом тисяч поколінь. З еволюційної перспективи амигдала ще не встигла пристосуватися до загрози, яку спричиняють куріння й автівки. Те, що мешканці великих міст частіше скаржаться на герпето- чи арахнофобію, ніж на страх перед автомобілями, можна просто пояснити незбігом між тим світом, для життя в кому нас пристосувала еволюція, і світом, у якому ми живемо.
