Як заохочувати дитячу цікавість: уривок з автобіографії Мей М | in book we trust
Як заохочувати дитячу цікавість: уривок з автобіографії Мей Маск
Автобіографія моделі та матері Ілона Маска вийшла у видавництві Vivat. Вона дає поради щодо здоров'я, краси, кар'єри та родини.
Публікуємо уривок з книги:
Мене часто запитують, як мені вдалося виховати таких успішних дітей. Я кажу, що просто дозволяла їм робити те, що цікавило.
Я люблю своїх дітей і страшенно пишаюсь усіма їхніми досягненнями. Ілон, мій старший син, створює електромобілі, щоб зберегти довкілля, і запускає ракети. Кімбал, молодший, заснував мережу ресторанів, що працюють за принципом «із ферми до столу», і вчить дітей облаштовувати овочеві грядки й фруктові сади в школах, де є проблеми з харчуванням учнів. Тоска, моя наймолодша, керує власною медіакомпанією. А ще вона режисерка й продюсерка багатьох екранізацій романтичних бестселерів. У всіх моїх дітей різні інтереси.
Вони нагадують моїх братів і сестер, адже ми теж обрали різні шляхи. А батьки радо підтримували всі наші захоплення. Так само й у моїх дітей ще з ранніх років були різні захоплення. І дотепер їх цікавлять ті самі речі, що й у дитинстві, їм досі подобається те, що вони роблять.
Коли дітям потрібна була підтримка, я намагалась підбадьорити їх і пропонувала допомогу. Коли їм потрібна була моя порада, я не мовчала.
Кімбал дуже мило написав про мене у своєму інстаграмі: «Мама завжди була моєю провідною зорею. На додачу до того, що в сімдесят вона стала обличчям компанії CoverGirl, у неї два ступені магістра у сфері дієтології, тож мама завжди надихала мене й надихає дотепер. Я вдячний їй за підтримку у створенні організації Big Green, мета якої — навчити майбутні покоління користуватися дарами природи, сіяти, вирощувати та прищепити їм любов до справжньої їжі. Дякую тобі, мамо».
Ще до дванадцяти років мої діти захопилися тим, що згодом визначило їхній кар'єрний шлях.
Коли Ілон був маленьким, я помітила, що він весь час читає. Мене теж неможливо було відірвати від книжок, але прочитане вилітало з голови, щойно я відкладала книжку. На відміну від мене, Ілон пам'ятав усе, що читав. Він просто вбирав у себе інформацію, наче губка. Ілон у нас був живою енциклопедією, бо пам'ятав усе, що прочитав у «Британській енциклопедії» та «Енциклопедії Колльєра». Тож ми ще й називали його маленьким генієм. В Ілона можна було запитувати про все на світі. Не забувайте, тоді в нас ще не було інтернету. Думаю, тепер ми прозвали б його не енциклопедією, а інтернетом.
Перший комп'ютер з'явився в нього у дванадцять років. Тоді, 1983-го, комп'ютери були ще чимось дуже, дуже новим. Ілон навчився користуватися ним і написав комп'ютерну програму BLASTAR, це була така гра. Я показала її студентам, які вчились у моїй модельній школі, і їх дуже здивувало те, що Ілон умів так добре програмувати. І це казали хлопці й дівчата, що вже другий чи третій рік вивчали комп'ютерні науки. Вони були просто вражені.
Я порадила синові надіслати свою програму в журнал про комп'ютери. Ілон прислухався, надіслав BLASTAR до журналу PC Magazine й отримав 500 доларів. Думаю, редактори того журналу навіть не знали, що йому дванадцять. Код тієї програми опублікували, коли Ілоновоі не було ще й тринадцяти. Я навіть не уявляла, що він робитиме далі.
