Навіщо мозок створює уві сні сюжети, де ми опиняємось оголени | in book we trust
Навіщо мозок створює уві сні сюжети, де ми опиняємось оголеними серед людей і нащо нам плітки: розказуємо про книжку «Наука сторітелінгу»
Видавництво «Наш формат» видало українською мовою книжку британського письменника та журналіста Вілла Стора «Наука сторітелінгу». Від інших робіт у цьому жанрі її відрізняє те, що автор ділиться підказками, які знайшов у нейробіологів, біхевіористів, філософів, соціологів, аби ваші тексти точно потрапляли в ціль.
Книга вчить бачити історії в судових залах, на дитячих майданчиках, у сценаріях фільмів і сновидіннях. Обрали для вас дві історії, які частково це проілюструють.
Вряди-годи нам сниться, як ми падаємо з високої будівлі чи летимо сторчма зі сходів
Це мозок інтерпретує скорочення м’язів внаслідок спазму. Достоту, як анекдоти, які ми розповідаємо одне одному заради розваги, так само мозок вносить у сюжет оповідки драматичний чи просто неочікуваний поворот.
Науковці провели низку експериментів і з’ясували, що чи не у всіх снах фігурує щонайменше одна загрозлива подія та один неочікуваний сюжетний поворот. Найпопулярніший сюжет сну — погоня чи напад. До універсальних сюжетів належать і ті, де людина падає з висоти, тоне, губиться чи потрапляє в пастку, опиняється оголена на людях, раниться, хворіє або помирає, потерпає від катаклізмів — природних чи рукотворних.
На ⅔ наші розмови присвячені соціальним темам
Тобто пліткам. У професорки психології Сюзен Енґел є незвичні дитячі спогади про те, як письменник Трумен Капоте приходив до її мами на обід ласувати ікрою білуги та ще ласішим делікатесом — плітками («від чотирьох років і аж до підліткового віку я сиділа поруч на канапі, байдужа до їжі, але спрагла до кожної крихти інформації та історії про сусідів і друзів, якими Трумен із мамою обмінювались за обідом»).
Енґел вивчала природну потребу пліткувати в молоді і виявила, що чотирирічні діти зазвичай отримують інформацію про сімейну історію, слухаючи розмови батьків. У тому самому віці «вони вже вчаться пліткувати самі».
Плітки існують на світі для того, щоб навчити нас чогось про інших людей, повідати нам, хто ж вони такі насправді. Більшість пліток свідчить про моральні огріхи — про те, як люди порушують правила групи. Такі історії допомагають утримувати лад у межах групи, вони збурюють в нас моральний осуд, щоб протидіяти «героям» пліток або ставати на їхній захист.
@inbookwetrust
