Чи дійсно весь пролетаріат підтримував більшовиків і хто служ | in book we trust
Чи дійсно весь пролетаріат підтримував більшовиків і хто служив провідником їхніх настроїв в Україні 1917-го: чому корисно прочитати «Нарис історії України» Ярослава Грицака
У книжці автор розказує не тільки про факти, події й особистості української історії, але й дає їм нове тлумачення, так відмінне від того, що вивчали у радянських школах і що породило силу силенну стереотипів про творення української модерної нації. Публікуємо уривок про українське суспільство 1917-го року:
Замовчування стратегічних цілей заради тактичних вигод було однією з найхарактерніших рис більшовицької політики, спрямованої на здобуття влади будь-якою ціною. РСДРП (б), єдина серед усіх партій, мала свої власні військові загони — Червону гвардію. Чисельність червоногвардійських загонів у жовтні 1917-го у найбільших містах України становила 15 тисяч вояків у тому числі у Києві — 3 тисячі. Але цих сил було надто мало, якби місцеві більшовики наважилися самовільно захопити владу в Україні. Навіть у найвищий пік своєї могутності вони поступалися кількістю і популярністю іншим українським та російським соціалістичним партіям.
Українське суспільство проти російського у 1917 році проявило більший опір більшовицьким впливам. Межі цих впливів нерідко збігалися з етнічними межами: так, у Чернігівській області під час виборів до установчих зборів більшовиків підтримали у північних повітах із переважно російським населенням, тим часом як українські центральні та південні повіти голосували за українських соціалістів-революціонерів. Подібно на фронті і в прифронтовій смузі вони були найбільш популярними серед російських солдатів (а також серед литовських і польських частин), тимчасом як українські вояки орієнтувалися в основному на Центральну раду.
Територіальна база більшовиків в Україні була в Донбасі й індустріальних містах — Катеринославі, Юзівці, Луганську, Маріуполі та інших. Цей російськомовний анклав на сході утворював своєрідний клин, що розщеплювати українські землі і служив провідником більшовицьких впливів. Та це не означало, що поголовно весь пролетаріат був пройнятий більшовицькими настроями.
Один із найбільших міфів, витворених радянської історичної наукою, є твердження, що більшовицька партія за часів революції користувалися масовою підтримкою серед робітників промислових центрів. Насправді, як показують дослідження, більшість робітників у російській імперії перебувала під впливом меншовиків. Найбільшою мірою це стосувалось України, яка, за визнанням більшовицьких лідерів, була справжнім бастіоном меншовизму, як російського так і українського.
Основна підтримка більшовикам надходила із середовища молодших, менш грамотних, не кваліфікованих робітників, здебільшого селянського походження, які в пошуках роботи прибули в Україну з центральної Росії.
@inbookwetrust
