​Чому самотнім чоловікам важче переживати самотність, ніж жінк | in book we trust

​Чому самотнім чоловікам важче переживати самотність, ніж жінкам і хто такі «справжні чоловіки»: розказуємо про книжку «Самотність. Сила людських стосунків»

Видавництво «Лабораторія» видало українською мовою роботу колишнього Генерального хірурга США Мурті Вівека, який опитав багатьох людей, які почуваються самотніми, і визначив, що лежить в основі цього болючого стану та як його можна подолати.

Усі потребують підтримки

Темною ниткою крізь багато очевидніших проблем, до яких люди привертають увагу, як-от залежність, насильство, тривожність і депресія, є самотність. Усі потребують якоїсь підтримки.

Чоловіки менш схильні визнавати, що вони самотні, порівняно з жінками. Вони страждатимуть мовчки, так, неначе від них цього вимагають. І з часом самотність виснажить їхню енергію, змінить особистість і роз‘їсть здоров’я.

Ця схема повторюється практично в усіх культурах. Часто діючи з найкращими намірами, батьки в країнах усього світу виховують синів суворими, контрольованими, їм не дозволено визнавати свої почуття чи говорити про них. Але, як продемонстрували дослідження, хлопчики не конче бувають такими з дитинства. В одному дослідженні шестимісячні хлопчики частіше, ніж дівчатка, показували «мімічні вирази гніву… жестами показували, що хочуть на руки».

«Справжні чоловіки»

Неприховане задоволення від прив’язаності чахне, коли хлопчиків навчають поводитись, «як справжні чоловіки». На відміну від дівчат, які зростають, розкриваючи одна одній свої найпотаємніші думки й почуття, молоді чоловіки загалом мають менше схвалених каналів для тілесних довірливих стосунків у соціумі.

В початкових класах хлопчики ходять обіймаючись і близько підсідають, коли спілкуються. Маленькі хлопчики та дівчатка зазвичай говорять про своїх друзів однаково — з радістю, ентузіазмом і пристрастю. У дитинстві під хлопчиками розвивається глибока значуща дружба, з емоційною чесністю та близькістю. Але наближаючись до періоду статевого дозрівання, вони дізнаються, що соціальна близькість — це недобре.

І коли немає кому нормалізувати ці емоції чи спонукати до цього, хлопці-підлітки кажуть собі, що їм більше не треба звірятися в почуттях друзям. І беруться ліпити з себе мачо за моделлю, яка, на їхню думку, буде бажаною для жінок і прийнятною в суспільстві. Ця версія маскулінності, нав’язувана ЗМІ, а також родинами й місцевою культурою, наголошує на незалежності, фізичній силі та емоційному стоїцизмі.

Гнів = крутизна?

Емоція, котру ця модель дозволяє чоловікам виражати, — це гнів. Тому, що гнів часто провокує демонстрацію сили та крутизни. Як така, це одна з небагатьох емоцій, яку чоловікові дозволено виражати, не боячись втратити маскулінність. Але, на відміну від почуттів, як-от смуток, радість і любов, які викликають співчуття і бажання вішати, гнів має тенденцію відштовхувати людей. Отже, що більш «мужнім» здається хлопець, то більш емоційно відстороненим він може стати.

Що важче їм визнати свої почуття, то швидше їхня самотність виллється у словесні образи, гарячкуватість, нетерплячість і дратівливість.

in book we trust