Обміняли б рік життя на те, щоб досягти ідеальної ваги чи ста | in book we trust
Обміняли б рік життя на те, щоб досягти ідеальної ваги чи статури?
Зібрали для вас декілька цікавих історій з книжки моделі плюс-сайз та блогерки Меґан Джейн Кребб «Сила бодипозитиву», що вийшла українською у видавництві Vivat.
Реальна ціна дієти
Це не тільки надокучливий голодний біль, який нам доводиться ігнорувати, а постійна заклопотанність їжею, безкінечний підрахунок калорій, оцінювання й умовляння, які поглинають чимало розумових ресурсів. Ненависть до власного тіла не обмежується стегнами. Вона захоплює все наша єство.
Ненависть до себе впливає на стосунки, на ставлення до інших і на переконання про те, якого ставлення ми заслуговуємо. Вона змушує нас повірити, що ми навіть не заслуговуємо існувати в цьому світі, бути побаченими, почутими та отримати гідну оцінку в тих тілах, які маємо. Ненависть висмоктує з нас усі сили.
Ідеали жіночої краси — найкраща маркетингова система у світі
Хіба існує кращий шлях заробляти гроші, аніж змусити половину світу вважати себе огидними, а потім продавати їм розв’язання цієї проблеми.
Під час одного з досліджень науковці вивчали наслідки того, як споглядання ідеальних тіл по телевізору впливає на сприйняття власного тіла, і з’ясувалося, що 95% жінок переоцінюють розміри свого тіла, побачивши світлини жінок з ідеальною вагою. А це означає, що коли ми постійно бачимо довершену худорляву статуру, то врешті починаємо вважати себе більшими, ніж ми є насправді.
Секрети Victoria’s Secret
У нещодавній статті Refinery29 колишній ретушер Victoria’s Secret розповів, що всі моделі під час зйомок у купальниках одягали під бікіні бюстгальтери з пуш-апом, які потім забирали під час редагування, лишаючи на грудях улоговинку, яку реальний купальник не створив би за жодної умови. І байдуже, чи розуміємо, що було ретушування, ми однаково порівнюємо себе з досконалими моделями з обкладинок. Це гра, у якій неможливо перемогти, бо як кажуть: «навіть дівчина зі сторінок журналу не схожа на дівчину на сторінках журналу».
Краса чи покора?
Зашнурована талія жіночих корсетів Вікторіанської епохи уособлювала красу й привілейований стан. Її вважали неодмінною ознакою справжньої жіночності, попри те, що корсети так передавлювали тіло, що часто обмежували роботу легень. Іноді корсети затягували так міцно, що з часом ребра вростали в печінку та інші органи. Невже ми й справді віримо, що все це було заради вроди? Чому жіноча врода має виснажувати як хвороба?
Цей болісний ідеал був не просто естетичною перевагою тонких талій — він слугував для того, щоб жінки лишалися обмеженими, закутими у свої ролі в домі й не мали вдосталь кисню, щоб ставити їх під сумнів. Постійно голодна й стурбована жінка має сили на боротьбу за справжню рівність? То можливо «зосередженість культури на худорлявості жінок — це одержимість не жіночою красою, а жіночою покорою?
Якщо впродовж минулого століття змінити своє тіло переконували здебільшого жінок, то нині в небезпеці всі. Так, опитавши 384 чоловіки-британці, Центр дослідження зовнішності з’ясував, що 35% із них обміняли б рік життя на те, щоб досягти ідеальної ваги чи статури.
in book we trust
