Запобігання контрастіндукованого пошкодження нирок у пацієнтів | Інтенсивний Мед 🍯

Запобігання контрастіндукованого пошкодження нирок у пацієнтів скерованих на комп'ютерну томографію

Гостре пошкодження нирок (ГПН), що розвивається невдовзі після введення йодовмісного контрасту може бути, або не бути причинно пов'язане з контрастом.

Постконтрастне ГПН це широкий термін, що позначає ГПН після введення контрасту, що є, або не є безпосередньою причиною введення контрастного матеріалу.

Контрастіндуковане ГПН, раніше відоме, як контрастіндукована нефропатія (КІН) це специфічний термін, що позначає ті випадки постконтрастного ГПН, які причинно зв'язані з введенням контрасту.

Захворюваність на постконтрастне ГПН загалом, та КІН зокрема, широко різниться в залежності від того, які критерії вкладали в ці визначення, наявності та відсутності факторів ризику, об'єму введеного контрастного матеріалу, шляху введення та популяції пацієнтів.

За відсутності факторів ризику захворюваність на КІН незначна.
Основним фактором ризику для її розвитку є порушенням функції нирок будь-то через ХНН або триваючий епізоди ГПН.
Іншими потенційними факторами ризику є: ЦД, фактори, що знижують перфузію нирок( СН, гіповолемія), протеїнурія, інтраартеріальне введення контрасту.
Ризик розвитку КІН у пацієнтів скерованих на КТ прямо залежить від їхньої функції нирок.

Пацієнтами для яких повинні проводитися профілактичні заходи є ті хто не має протипоказів для такої профілактики та відповідає хоча б одному з наступних критеріїв:

Стабільна ШКФ < 30 мл/хв/1.7 м² і не на діалізі.

Триваючий епізод ГПН.

На додачу деякі експерти радять профілакту для вибраних категорій пацієнтів зі стабільною ШКФ 30-44 мл/хв/1.73 м², що не перебувають на діалізі, але мають багато інших факторів ризику згаданих вище.

Для пацієнтів, що перебувають у високому ризику розвитку КІН рекомендовано наступні заходи профілактики:

1. Чи дійсно необхідне КТ з контрастуванням?
Якщо можливо обійтися без нього, для постановки діагнозу, то краще використкти альтернативні діагностичні можливості.

2.Серед еуволемічних та гіповолемічних пацієнтів та пацієнтів з відділень невідкладних станів рекомендовано надавати перевагу введенню ізотонічного розчину NaCL
над оральною гідратацією, або відсутністю
в/в гідратації як такої. (Рівень доказовості 2С).

Дозування:
3 мл/кг за годину перед процедурою, та 1.5 мл/кг/год впродовж 4-6 год після процедури для досягнення сумарного післяпроцедурного об'єму інфузії хоча б на рівні 6 мл/кг.
Або
1 мл/кг/год за 6-12 год до процедури та 1 мл/кг/год впродовж 6-12 год після процедури.

Гіперволемічним пацієнтам та діалізним пацієнтам не рекомендована додаткова гідратація.

3.Для амбулаторних пацієнтів з групи високого ризику розвитку КІН в/в регідратація має перевагу над відсутністю такої. (Рівень доказовості 2С).
Оральна гідратація (1-2 л) є альтернативою в практиці деяких клініцистів.

4.Використання низько та ізоосмолярних контрастних агентів.

5. Якщо пацієнт з групи високого ризику приймає метформінвмісні препарати їх прийом необхідно відмітити принаймні на 48 год після процедури. І якщо ГПН розвинулося то відтермінувати прийом метформінвмісних препаратів до відновлення функції нирок.

Багато інших заходів випробовувалися для зниження ризику розвитку постконтрастного ГПН.
Загалом їхня ефективність виявилася не доведеною і вони не рекомендуються для клінічної практики. Серед них: профілактична гемофільтрація, гемодіаліз, керована рідинна ресуситація, застосування ацитилцистеїну,
ішемічне прекондиціонування, утримання від вживання іАПФ та блокаторів рецепторів ангіотензтну,
статинів, діуретиків, цитрату натрію, аскорбінової кислоти, триметазидину та інших препаратів.

Джерело: UpToDate