Мара з родиною жила в своєму селі багато поколінь, але вони ні | Міжпростір

Мара з родиною жила в своєму селі багато поколінь, але вони ніколи не бачили такої бурі, як ця. Небо стало чорне, а вітер завивав, як зграя вовків. Рідні Мари невтомно працювали, щоб підготуватися до бурі, але розуміли, що цього може виявитися недостатньо.

Коли почався шторм, Мару відірвало від близьких і віднесло вітром. Вона летіла в повітрі, її волосся розвівалося по обличчю, поки вона з глухим ударом не впала на землю. Коли ж вона розплющила очі, то опинилася в незнайомому лісі, оточеному покрученими деревами та незнайомими істотами.

Дівчина налякалася, але була сповнена рішучості знайти свою сім’ю. Вона блукала лісом, шукаючи очима на деревах ознаки чого-небудь знайомого. Саме тоді вона зустріла Торна, старого буркотливого духа дерева, який свого часу пережив багато штормів. Він запропонував допомогти Марі зорієнтуватися в лісі та знайти її родину.

Разом Мара і Торн шукали хоч якісь сліди батьків, але буря розкидала їх по всьому лісу. Коли вони йшли, до них приєдналася Арія, дружня пташка, яка стала для Мари джерелом надії. Арія щебетала і співала, підбадьорюючи Мару і Торна йти вперед.

Дні перетворювалися на тижні, а Мара та її нові друзі намагалися вижити в дивному лісі. Їм довелося шукали їжу та збудувати собі притулок. Працюючи, вони виявили, що вже не самі — інші істоти постраждали від буревію, і вони теж намагаються вижити.

З часом Мара та її нові друзі навчилися жити в гармонії з лісом. Вони допомагали одне одному відбудовувати свої хатинки та свої життя. І хоча Мара була розлучена з родиною, вона знайшла нову сім’ю в лісових створіннях.