2022-05-27 11:44:22
Чи все так погано на фронті як нам про це кажуть? Вітаю друзі, сьогодні, хотів би з вами поділитися власними думками, щодо питання «чому нам говорять про погані новини на фронті»?
З чого усе почалось? На відмінну від попередніх місяців, кінець травня став першим з початку війни коли наші офіційні владні обличчя заявили про невдачі на східному фронті. Розпочалась ця кампанія з заяв Арестовича(як завжди). Він послугував таким, лакмусовим папірцем, який визначив реакцію людей на погані заяви.
У субботу, 21ого травня він вперше заявив про проблеми, з якими стикається українська армія на східному фронті. Тоді ж вперше й прозвучало:
«
росіяни намагаються створити котел біля Попасної, при цьому оточивши Лисичанськ; є загроза виходу російських військ на адміністративні кордони Луганської області»
Люди в цілому адекватно сприйняли ці заяви. У зв’язку з чим, вже не несучи репутаційних ризиків, виступив Зеленський.
23его травня, у своїй промові президент заявив:
«
у Росії на Донбасі в 20 раз більше техніки ніж у нас».
Вислів теж досить адекватно сприйняли, через що, розпочався «
розгон тотальної зради» від Арестовича з підхопленням його слів іншими людьми:
-24 травня, Арестович:
«
росіяни в Сєверодонецьку хочуть влаштувати новий «Маріуполь»; У нас можуть виникнути проблеми з озброєнням мобілізованих»
(друга частина цитати, вказує нахіба взагалі потрібні ці заяви)
-25 травня, день нійбільшої зради. Арестович:
«
Ми програли російській армії по темпам; багато питань до наших західних партнерів, особливо в питання поставки зброї; Зараз ми в тяжкому стані й це становище буде усугублятися; Хочется спитати наших американських партнерів, а де системи MLRS?”
Остання фраза, знову видає справжні наміри цього розгону. Дещо схоже, ми з вами могли почути у заявах Зеленського:
«
MLRS - необхідні для того аби зупинити цю агресію»
Або вчорашній заяві М.Подоляка
«
Україна отримає від заходу MLRS»
Як ми бачимо,
з 21ого травня, наше суспільство по троху умисно накачували «зрадою» майже ідентичними заявами, про проблеми на Сході та необхідність постачання зброї.
Що відбувається насправді? Для розуміння того, що ж відбувається, варто для початку звернути увагу на Захід. У своїх висловах,
Арестович правий у двох питання «
Захід знов почав блядувати» і «
наступний місяць буде тяжким, бо наші люди втомилися від війни, немає тотальних перемог і починається традиційне для українців «хто всрався - невістка»», про це ми поговоримо пізніше, а зараз, пропоную закцентувати увагу на блядуванні заходу.
Уперше з початку війни,
ми почали бачити оці
намагання «в мір с раісєй» які звучали
від Італії, Німеччини та Франції. Усі вони несли єдиний характер: «
давайте Україна уступить частину території й ми закінчимо війну»(у цьому контексті згадується питання «а чому б вам не уступити частину своїх територій?»). В першу чергу,
такі заяви призводять до розділеності заходу й початку старої пісні про ТКГ. Вони
тормозять процесс поставки зброї й як наслідок - процесс деокупаціі нами українських територій. Враховуючи дійсно
тяжку ситуацію на сході( так є загроза оточення Лисичанську, але коли ворог 3 тижні займає села довкола Попасної, то оточення ставиться під питання), наша
влада розпочала свою стратегію, щодо тиску на Захід.
Ми це бачили в перші дній війни, в середині березня й на початку квітня.
Сценарій однаковий: нам погано - дайте нам зброю. Загроза оточення Лисичанської агломерації - доволі серйозний аргумент для якнайшвидшого надання найпотужнішої зброї, аби не повторилася ситуація з Маріуполем. Вочевидь,
системи M270 MLRS та HIMARS дійсно можуть поміняти ситуацію, адже вони набагато потужніши за наші вітчизняні «розробки». Саме тому, останніми днями, наші «владні еліти» акцентували увагу на наданні саме цих систем.
Тактика такого натиску на Захід,
спрацювала й сьогодні від CNN
ми почули новину
про готовність адміністрації Байдена, надіслати нам системи HIMARS вже наступного тижня. Висновки Якщо проглянути історію новин з 20х чисел травня по сьогодні, ми побачимо спробу випросити американські системи залпового вогню.
176 views08:44
І
