Get Mystery Box with random crypto!

Історія України

Логотип телеграм -каналу istoriya_ukrainy — Історія України І
Логотип телеграм -каналу istoriya_ukrainy — Історія України
Адреса каналу: @istoriya_ukrainy
Категорії: Відео , Освіта
Мова: Українська
Передплатники: 5
Опис з каналу

Найбільший канал про справжню несовкову історію України. Кожного дня разом вдосконалюємо знання з історії нашої Батьківщини!
Україна переможе у цій війні!
Вірте в ЗСУ, вірте в Україну!
Слава Україні!
@garrincha_7

Ratings & Reviews

2.00

3 reviews

Reviews can be left only by registered users. All reviews are moderated by admins.

5 stars

0

4 stars

0

3 stars

0

2 stars

3

1 stars

0


Останні повідомлення 5

2023-10-26 08:05:09 26 жовтня 1938 року Прем’єр-міністром уряду Підкарпатської Русі (Карпатської України) став Августин Волошин.

11 жовтня 1938 р. Прага призначила Перший автономний уряд Підкарпатської Русі. Тоді його очолив представник русофільського напряму Андрій Бродій, який орієнтувався на підтримку Угорщини. Уряд, до складу якого увійшло четверо представників русофільського (А. Бродій, С. Фенцик, Е. Бачинський, І. П’єщак) і двоє українофільського (Ю. Ревай та А. Волошин) напрямів, проіснував недовго – 15 днів. 26 жовтня 1938 р. А. Бродій був звинувачений Прагою у державній зраді за ведення таємних переговорів з Будапештом щодо приєднання краю до Угорщини і заарештований. Новим прем’єр-міністром був призначений отець Августин Волошин, який того ж дня склав присягу на вірність Чехословацькій республіці.

Вже на початку своєї діяльності новий уряд Підкарпатської Русі зазнав кризи. 2 листопада 1938 р. відбувся перший Віденський арбітраж за участю Німеччини та Італії, за рішенням якого Чехословаччина була змушена передати Угорщині південні округи автономних Словаччини та Підкарпатської Русі, де мешкало переважно угорське населення. Закарпаття втратило понад 12 % своєї території (1 523 км2), на якій знаходилося 97 населених пунктів, у тому числі найбільші міста – Ужгород, Мукачеве, Берегове, де мешкало близько 175 тис. осіб, серед яких понад 33 тис. русинів-українців. Це стало значною втратою для автономного краю, особливо в економічному плані. Відповідно до ухвал Віденського арбітражу евакуація державних установ і майна з територій, переданих Угорщині, повинна була завершитися до 10 листопада 1938 р. Тому уряд А. Волошина був змушений перенести свою канцелярію з Ужгорода до Хуста – нової столиці українського автономного краю в складі федеративної Чехословаччини.

22 листопада 1938 р. Національні збори у Празі прийняли конституційні закони про автономію Словаччини та Підкарпатської Русі. Чехословаччина офіційно перетворилась на федеративну республіку. Кабінет Підкарпатської Русі у складі трьох осіб став складовою частиною центрального уряду в Празі. У найближчі п’ять місяців передбачалось провести вибори до представницького законодавчого органу української автономії – Сойму Підкарпатської Русі. Останній мав право змінити назву території краю та запровадити офіційну мову урядування. Однак вже 25 листопада 1938 р. кабінет А. Волошина видав розпорядження про запровадження на території краю української (малоруської) мови, а наприкінці грудня розпустив земський (крайовий) уряд у Хусті й офіційно дозволив вживати поряд із назвою «Підкарпатська Русь» також назву «Карпатська Україна». Виконавча влада в краї перейшла до уряду А. Волошина. Пріоритетним напрямом його політики стала законотворча діяльність, спрямована на зміцнення статусу автономного краю як суб'єкта федерації у складі Чехословацької республіки.

Автономний уряд А. Волошина проіснував до 15 березня 1939 р. Тоді на Соймі була проголошена незалежність Карпатської України та обрано її першого й останнього президента – о. А. Волошина. Новим прем’єр-міністром та міністром закордонних справ став Юліан Ревай. Втім, новий уряд Карпатської України проіснував недовго – вже 16 березня 1939 р. Хуст захопили угорські війська, а 18 березня 1939 р. була окупована вся територія незалежого краю.

Телеграм Threads Instagram Twitter Підпишись і поширюй!
15.7K viewsedited  05:05
Відкрити / Коментувати
2023-10-25 14:08:08 25 жовтня 1876 р. у станиці Охтирська на Кубані народився Кузьма Безкровний, громадсько -політичний діяч, економіст, один із ініціаторів створення Кубанської Народної Республіки.

Через активну громадянську позицію молодий Кузьма був висланий за межі Кубані. Освіту отримав у Харкові, де закінчив Вищі комерційні курси та став одним із засновників та директорів Українського кредитного товариства. На Кубані був відомий як один із лідерів кооперативного руху, засновник кредитних спілок, які об’єднав у Центральний кооперативний банк.

Кузьма Безкровний був водночас активним українським громадсько-політичним діячем на Кубані. Прагнучи дати своїм дітям освіту рідною мовою, Кузьма Безкровний відправив їх навчатися до української гімназії в Галичині. А вже 1917 року за його ініціативою на Кубані засновано першу українську гімназію.

У роки національно-визвольних змагань Кузьма Безкровний був одним із ініціаторів створення Кубанської Народної Республіки і проголошення її конституції. Палко відстоював об’єднання Кубані й України.

Це був найбільший кубанський тоді політик, українець із кості і крові, але дуже обережний і маломовний, − писав у спогадах останній прем’єр уряду Кубанської Народної Республіки Василь Іванис. – Це був великий насамперед українець, а потім козак шляхетної крові”.

Із 1920-го року Кузьма Безкровний жив і працював на еміграції у Чехословаччині. Видавав часопис “Кубанський край”.

Помер 6 грудня 1937 року у Празі.

Телеграм Threads Instagram Twitter Підпишись і поширюй!
16.0K viewsedited  11:08
Відкрити / Коментувати
2023-10-25 07:48:18 25 жовтня 1921 року розпочався Другий зимовий похід загонів армії УНР, ідея якого передбачала об'єднання селянського протестного руху та підняття загального антибільшовицького повстання з метою відновлення державності.

Повстанська армія була розділена на три групи: Волинська на чолі з генерал-хорунжим Юрієм Тютюнником у складі 879 осіб, Подільська на чолі з підполковником Михайлом Палієм (згодом — полковник Сергій Чорний) у складі 374 осіб та Бесарабської на чолі з генерал-хорунжим Андрієм Гулим-Гуленком чисельністю близько 300 осіб. Остання, маючи район операцій Тирасполь-Одесу, мусила виконати відволікаючу функцію. Подільська група, відтягуючи на себе певну увагу противника, згодом мусила з'єднатися з головною Волинською, що через Волинь прямувала б на Київ.

Бесарабська група запізнилася з виступом і одразу після переходу кордону, зустрінута загонами Червоної армії, була змушена повернутися назад і покладені на неї функції не виконала. Першим з Подільської групи польсько-радянський кордон у ніч на 25 жовтня перейшов поблизу села Голенищеве (нині — Чемеровецького району Хмельницької області) розвідувальний загін під командуванням Павла Суморківа. Основні сили Михайла Палія потрапили на територію УСРР біля села Бондарівки близько 2 години ночі 26 жовтня. Після кількох успішних боїв група, однак, не змогла з'єднатися з Волинською групою та з боями повернулася до Польщі.

Ударна Волинська група перейшла кордон 4 листопада у районі сіл Борове і Нетреби. Після короткочасного захоплення Коростеня групу почала переслідувати 9-а кавалерійська дивізія Григорія Котовського. 17 листопада у бою під Малими Миньками група була розбита, а 22-23 листопада 360 полонених бійців Волинської групи були розстріляні біля села Базар.

Керівнику походу Юрію Тютюннику разом з невеликим загоном вдалося відірватися від переслідування та перейти польський кордон. Він продовжував плекати надії на визволення України та виношував плани відновлення повстанської боротьби. У червні 1923 року в результаті операції Державного політичного управління Тютюнник, якого виманили на територію УСРР для керівництва повстанням, був заарештований. Після каяття його відпустили, використовуючи зізнання для дискредитації українського національного руху, а в лютому 1929 року він був заарештований та страчений у жовтні 1930 року за обвинуваченням у «контрреволюційній діяльності». .

Другий Зимовий похід частин Армії УНР став останньою героїчною спробою українських національно-державних сил відкритим військовим шляхом здобути незалежність України в ході національно-визвольних змагань 1917-1921рр. Вже через десять років після цих подій, на окупованих російсько-більшовицьким режимом українських територіях, Москва організує геноцид українців Голодомором

Телеграм Threads Instagram Twitter Підпишись і поширюй!
12.9K views04:48
Відкрити / Коментувати
2023-10-24 12:26:41
Наказ Військовій офіції Української Держави ч. 656 про зарахування кошових отаманів Українського козацтва до Військового міністерства Української Держави. 24 жовтня 1918 р.

ЦДАВО України. Ф. 1074. Оп. 2. Спр. 12. Арк. 11

Телеграм Threads Instagram Twitter Підпишись і поширюй!
13.2K views09:26
Відкрити / Коментувати
2023-10-24 07:55:57 24 жовтня 1937 р. у сталінській катівні Києва розстріляли Михайла Семенка (псевдо - Михайль Семенко) - поета, основоположника українського футуризму.

У Києві на початку 1914-го Семенко із художниками Василем Семенком (братом) та Павлом Ковжуном заснували перше футурустичне об’єднання. Вони назвались екзотичними іменами – Михайль, Базиль, Павль. Згодом стало модним серед українських футуристів – Георгій Шкурупій перетворився на Ґео, Михайло Йогансен став Майком, Микола Бажан інколи підписувався «Нік». Перша українська трійкця футуристів створила друкарню «Кверо». Семенко заарештували 26 квітня 1937-го в Києві у готелі «Континенталь». Була Наталя Ужвій, як записано в протоколі – дружина. У заарештованого вилучили книжки, листи, блокноти, які Семенко фанатично любив, рукопис поеми «Німеччина» та кишеньковий годинник, а також 265 рублів.

Михайла Семенка звинуватили в участі в Українській фашистській націоналістичній терористичній організації, якої насправді не існувало, а також у плануванні терористичного акту на 1 травня 1937-го.

23 жовтня йому винесли вирок – розстріл з конфіскацією майна, а 24 жовтня 1937-го – розстріляли. Першому українському футуристу було 45 років. Ймовірно, його поховано на території нинішнього Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили». Тут НКВДисти проводили масові захоронення розстріляних та закатованих тих років.


«Сьогодні» 1916 рік
Я сьогодні курю і курю папіроси
Я сьогодні смутний
Я сьогодні смутний я сьогодні
смертельно смутний
Бо люблю її коси

Вечір притих зачарований місяцем сонним
Де самотить наш парк
Я сьогодні не там ах я хочу у парк
Хочу бути розмовним

Але буду мовчать поки прийде четвер
Кілька стоскнених день
Бо не можу ж я перший — який зараз день
Місяць вечір завмер

За одною — одна — я курю папіроси
Я сьогодні смутний
Я сьогодні смертельно смертельно смутний
Я люблю її коси.





Телеграм Threads Instagram Twitter Підпишись і поширюй!
14.3K viewsedited  04:55
Відкрити / Коментувати
2023-10-23 12:47:59
Дипломатичний паспорт Дмитра Донцова. 23 жовтня 1918 р.

Телеграм Threads Instagram Twitter Підпишись і поширюй!
15.8K views09:47
Відкрити / Коментувати
2023-10-23 07:23:02 23 жовтня 1545 року українські козаки, вийшовши в море на 32 човнах-чайках, підійшли до турецької фортеці Ачи-Кале (Очаків) і захопили її.

Запорізькі козаки були майстерними моряками. Незважаючи на те, що базувалися козаки на значній відстані від моря, вони були грамотними кораблебудівниками. Козацьке військо постійно поповнювалася новими людьми, що втікали від гніту панів або шукали іншого життя. Новачків навчали військовій і морській справі досвідчені наставники і швидко вводили в дію нове поповнення. Всі запорізькі Січі розташовувалися по берегах великих річок, що мають вихід в Чорне море. Основна сила козаків складалася з флоту і морської піхоти.

Французький інженер при польському дворі Гійом Левассар де Боплан свідчив, що козаки з середини XV століття робили кораблі, так звані «чайки». Довжина цих суден досягала 60 футів, ширина – 12 футів та 12 футів становила їх висота.У «чайок» не було кіля. Борти були збиті з дощок внахлест. Для підвищення непотоплюваності борта нарощували перев'язаними копицями очерету. У «чайок» не було палуби.

Одна щогла з вітрилом дозволяла 10-15 парам веслярів відпочивати під час попутного вітру. Західно-європейські фахівці вважали судна козаків примітивними, але «чайки» задовольняли потреби козаків. Вони були легкими, мобільними, непотоплюваними. До початку XVI століття флот запорізьких козаків представляв серйозну загрозу не тільки Чорноморському узбережжю. Про них дізналися і в Середземному морі.
Запорожці розробили власну тактику ведення морського бою, звану «осиний рій». За цієї тактики безліч дрібних суден оточували великі кораблі. З близької відстані козаки вели рушничний вогонь, а потім брали ці кораблі на абордаж.

Телеграм Threads Instagram Twitter Підпишись і поширюй!
18.6K viewsedited  04:23
Відкрити / Коментувати
2023-10-22 14:17:09
Оповіщення Міністерства фінансів УНР про законні грошові знаки. 22 жовтня 1920 р.

Телеграм Threads Instagram Twitter Підпишись і поширюй!
13.2K views11:17
Відкрити / Коментувати
2023-10-21 13:29:24
Про зацікавленість кубанських українців своїм рідним українським. Кубань, с. Успенка, 1909 рік. З газети «Рада».

«...Кобзарь єсть у кожній хаті, де вміють читати, і крім того, по селу ходе багато книжок українською мовою...»

Телеграм Threads Instagram Twitter Підпишись і поширюй!
18.8K viewsedited  10:29
Відкрити / Коментувати
2023-10-21 07:33:35 Операція «Запад» – одна з наймасовіших і короткотермінових сталінських депортацій цивільного населення західноукраїнських земель з метою знищення «соціальної бази» українського визвольного руху. Виселенню підлягали за попередньо складеними списками члени родин оунівців та повстанців.

Відправною точкою для реалізації операції став наказ міністра держбезпеки срср В. Абакумова № 00430 від 22 серпня 1947 року «Про виселення сімей засуджених, убитих, тих, хто перебуває на нелегальному становищі, активних націоналістів та бандитів із території західних областей України». Постанова Ради Міністрів срср від 10 вересня 1947 року «Про виселення із західних областей урср членів родин оунівців» сприяла пришвидшенню термінів виконання задуму. В документі йшлося про забезпечення вугільної промисловості срср робітниками з числа родин підпільників і членів УПА. 10 жовтня 1947 року міністр внутрішніх справ урср Т. Строкач затвердив план оперативних заходів по своєму відомству.

Основними організаторами і виконавцями депортації стали мгб та мвд урср. Керівництво операцією здійснював спеціально створений Оперативний штаб для депортації на чолі із заступником міністра мвд М. Дятловим. Місце дислокації штабу – Львів. Виконання забезпечували: оперсклад мгб – 6 859 осіб, збройні сили – 46 509, радянський партактив – 15 556, армійські шофери – 1 227 осіб. У ході операції використовували гужовий та автотранспорт, бронетехніку, трактори, залізничний транспорт.

Регіон охоплення депортацією включав Волинську, тодішні Дрогобицьку та Станіславську, Львівську, Рівненську, Тернопільську й Чернівецьку області.

Проведення операції «Запад» готували у режимі цілковитої секретності. На місцях секретарі райкомів і начальники підрозділів мгб довідалися про її проведення за 2-3 дні до початку, інші виконавці – у момент реалізації. Здійснювати цю каральну акцію спецслужби планували протягом одного дня – 21 жовтня 1947 року.

У більшості регіонів операція розпочалася о 6-й годині ранку. До львівських жител оперативники увірвалися о 2-ій годині ночі. З 2-ої до 4-ої обірвався сон жителів Рави-Руської, Жовкви, Бузька, Городка та Яворова.

У Станіславській та Чернівецькій областях виконавців зупинили складні погодні умови. Сильна віхола, що розпочалася напередодні, спричинила у деяких районах сніговий покрив до 2-х метрів. Оперативники вимушені були застосувати танки та бронетехніку. Проте це не дало швидкого очікуваного результату. Приміром, у Чернівецькій області збирання людей для депортації довелося відтермінувати до 23 жовтня. У більшості ж випадків операцію вдалося здійснити до настання сутінків 21-го. «Передовиком» стала Рівненська область, у якій виконавці злочинної акції впоралися із завданням і звезли людей на відправні пункти загалом за 3-4 години.

Подальше транспортування відбувалося залізницею із 87 станцій. 22 жовтня 1947 року о 6 годині 38 хвилин відправився перший ешелон зі станції Ковель до станції Усяти Томської області. Він віз 1 293 людей, відірваних від домівки, позбавлених майна. Останній ешелон вирушив у східному напрямку 26 жовтня. Операцію «Запад» було завершено.

Більшість потягів зі «спецпереселенцями» прибули на підприємства вугільної промисловості східних районів срср. Окрім того, «активних українських націоналістів» відправили під конвоєм в Омську область для роботи на підприємствах і в сільському господарстві. Кількісні показники по операції «Запад» у документах радянських спецслужб неодноразово уточнювалися. У «Довідці про кількість сімей активних учасників...» від 27 травня 1948 року йдеться про 26 332 сім’ї – 77 791 особу. З них – 18 866 чоловіків, 35 685 жінок та 23 240 дітей до 15 років.

Операція «Запад» стала однією з наймасовіших депортацій українців організованою комуністичним режимом. За своїм масштабом вона є злочином співмірним із депортаціями кримських татар у 1944 році чи виселенням українців у рамках акції «Вісла», організованою польською комуністичною владою.

Телеграм Threads Instagram Twitter Підпишись і поширюй!
14.6K viewsedited  04:33
Відкрити / Коментувати