​Ми всі борці ⠀ Хоча й воюємо на різних фронтах: хтось боро | Мала академія наук України

​Ми всі борці
⠀
Хоча й воюємо на різних фронтах: хтось боронить державу на передовій — захищає наші міста від російських градів, хтось у шпиталях — рятує наших поранених воїнів і воїнес, хтось у волонтерських штабах — збирає провізію для нашої армії, хтось на інформаційному полі — знищує фейки російських пропагандистів.
⠀
Хоча й живемо в різних містах: Києві та Запоріжжі, Сумах і Львові, Миколаєві й Ірпені.
Хоча й різні за віком і фахом, політичними вподобаннями та релігійною приналежністю, смаками та зацікавленнями.
⠀
Проте всі ми борці, що мають спільну мету.
І всім нам потрібні підбадьорливі слова, аби бути в цій боротьбі стійкими та незламними. Таку мотивацію можемо знайти у творчості Ліни Костенко — нашої письменниці-революціонерки, яка належала до руху шістдесятників. Як нині наші журналісти, блогери й митці, у 60-х роках ХХ століття вона стала бійчинею інформаційного фронту. Її твори оприявнювали історичну правду, зокрема поезія «Княжа гора» 1972-го розповіла про Тараса Шевченка, який зазнав гонінь і арештів з боку Російської імперії.
⠀
З 1963 року поезії Ліни почали рідше друкувати, а невдовзі й зовсім заборонили, бо її «формальні викрутаси зі словом» не влаштовували комуністичну партію. Проте письменниця не відмовилася від боротьби і вже 1977 року видала збірку «Над берегами вічної ріки», у якій підняла теми культурної пам'яті українців. Значно пізніше Ліна Костенко зізналася, що довелося оголосити голодування, аби тільки цю книгу надрукували.
⠀
Надихаймося поезіями Ліни Костенко й борімося кожен і кожна на своєму фронті.
Слава Україні!