Судова практика

2020-12-16 15:00:56 ​​ВАЖКИЙ ТИЖДЕНЬ У ПРАЦІВНИКІВ ФЕМІДИ!

15 грудня – День працівників суду
17 грудня – День працівника державної виконавчої служби
19 грудня – День адвокатури

І це не кажемо про день Святого Миколая та прийдешні свята!
Від ZakonOnline вітання та ПОДАРУНОЧКИ .. а ви...ви бережіть себе!

з 15 до 21 грудня

ОСТАННЯ АКЦІЯ ЦЬОГО РОКУ!

місяці в подарунок всім, хто максимально довго планує бути з нами;

місяці в подарунок тим, хто придбає доступ до найкращої системи пошуку судової практики на пів року;

подарунковий місяць від ZakonOnline за умови придбання доступу на квартал.

ZakonOnline – це унікальна аналітично-правова система, яка містить
12000+ стандартизованих правових позицій ВС та 1200+ актуальних прецедентів ЄСПЛ
унікальний функціонал для пошуку прецедентів
аналітику відступів від правових висновків
повну та щоденно оновлювану базу судових рішень зі зручною системою пошуку та моніторингу справ
інформацію про судові засідання
та повну базу нормативно-правових актів Відкрити / Коментувати

2020-12-15 14:45:04 Наслідком звільнення у період непрацездатності є зміна дати звільнення, а не поновлення на роботі

Позивач вказував на незаконність його звільнення під час тимчасової непрацездатності. Суди встановили, що таке звільнення справді було під час вказаної непрацездатності, що відповідно до положень частини третьої статті 40 КЗпП України з урахуванням змісту рішення Другого сенату Конституційного Суду України у справі № 3-425/2018(6960/18), ухваленому 04.09.2019, є підставою для поновлення позивача на роботі.

Проте з таким висновком Верховний Суд не погоджується.

Відповідно до частини третьої статті 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.

Рішенням Конституційного Суду України від 04.09.2019 № 6-р(ІІ)/2019 визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), положення частини третьої статті 40 КЗпП України. Конституційний Суд України зазначив, що положеннями частини третьої статті 40 КЗпП України закріплені гарантії захисту працівника від незаконного звільнення, що є спеціальними вимогами законодавства, які мають бути реалізовані роботодавцем для дотримання трудового законодавства. Однією з таких гарантій є, зокрема, сформульована у законодавстві заборона роботодавцю звільняти працівника, який працює за трудовим договором і на момент звільнення є тимчасово непрацездатним або перебуває у відпустці. Отже, нерозповсюдження такої вимоги на трудові правовідносини за контрактом є порушенням гарантій захисту працівників від незаконного звільнення та ставить їх у нерівні умови порівняно з працівниками інших категорій.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини третьої статті 40 КЗпП України є такими, що поширюються на усі трудові правовідносини.

Верховний Суд враховує, що наказ про звільнення позивача видано 20 липня 2016 року, тобто у період, коли позивач був непрацездатний, що є порушенням частини третьої статті 40 КЗпП України.

Проте наслідком звільнення працівника у період його непрацездатності є зміна дати звільнення, а не поновлення на роботі.

https://zakononline.com.ua/court-decisions/show/93245975?from=389%2F2004%2F16-%D1%86 Відкрити / Коментувати

2020-12-14 11:45:00 Індивідуальний лічильник газу зобов'язаний встановити оператор ГРМ за власні кошти

Згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством.

Судами встановлено, що позивач є споживачем природного газу, а ПАТ «Одесагаз» - оператором ГРМ, виконавцем комунальної послуги, спрямованої на задоволення потреби фізичної особи у забезпеченні газопостачанням, та між ними укладено договір.

Відповідно до частин другої, третьої статті 18 Закону України «Про ринок природного газу» приладовий облік природного газу здійснюється з метою визначення за допомогою вузла обліку природного газу обсягів його споживання та/або реалізації, на підставі яких проводяться взаєморозрахунки суб'єктів ринку природного газу. Постачання природного газу споживачам здійснюється за умови наявності вузла обліку природного газу. Побутові споживачі у разі відсутності приладів обліку природного газу споживають природний газ за нормами, встановленими законодавством, до термінів, передбачених у частині першій статті 2 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 4 Закону України «Про ринок природного газу»державне регулювання ринку природного газу здійснює регулятор у межах повноважень, визначених цим Законом та іншими актами законодавства.

Отже, суб'єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов'язані у термін до 01 січня 2021 року для зазначеної групи населення забезпечити встановлення лічильників газу, як індивідуальних, так і загальнобудинкових, що забезпечить 100% облік спожитого природного газу населенням.

При цьому, у разі невстановлення населенню у строки, зазначені у частині першій статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», лічильників газу з вини суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу (до 01 січня 2021 року) на відповідній території, припинення розподілу природного газу таким споживачам забороняється, а його облік до моменту встановлення лічильників газу здійснюється за нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України.

https://zakononline.com.ua/court-decisions/show/93119690?from=947%2F26219%2F19 Відкрити / Коментувати

2020-12-11 11:45:00 Недійсність паспорта сторони договору не може бути підставою для визнання договору недійсним

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивачем не надано належних доказів, які б безспірно підтверджували наявність правових підстав для визнання оспореного правочину, укладеного між сторонами спору, недійсним: недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відсутність у паспорті позивача фотокартки у зв'язку із досягненням двадцятип'ятирічного віку не є безумовною підставою для визнання договору купівлі-продажу транспортного засобу недійсним із урахуванням встановлених у цій справі обставин.

ОСОБА1 не заперечував, що між ним, як продавцем, та ОСОБА2 , як покупцем, було добровільно укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу. На підставі зазначеного договору здійснено перереєстрацію транспортного засобу за відповідачем.

Справедливість та добросовісність є одними із основних засад цивільного законодавства та цивільних правовідносин (пункт 6 статті 3 ЦК України).

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, яка не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони за умови, що інша сторона розумно покладається на них та зазнає негативних наслідків.

Враховуючи те, що сторони договору купівлі-продажу не мали сумніву у ідентичності особи кожної з них, знали про наявність дефекту паспорту позивача, договір купівлі-продажу вчинили за взаємною згодою, зокрема добровільні дії позивача були спрямовані на відчуження транспортного засобу, подання ним особисто документів, необхідних для перереєстрації транспортного засобу, недійсність паспорту позивача не може бути підставою для задоволення його позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу.

Посилання позивача, як на підставу для задоволення позовних про визнання договору купівлі-продажу транспортного засобу недійсним та скасування його державної реєстрації, на використовування ним при укладенні договору недійсного паспорту не відповідає принципу добросовісності.

https://zakononline.com.ua/court-decisions/show/93302297?from=759%2F22877%2F19%20 Відкрити / Коментувати

2020-12-09 15:00:33 ​​Зимові знижки вже напоготові!

НОВОРІЧНА АКЦІЯ НА КУРСИ ДЛЯ ЮРИСТІВ – це місце, де ви можете знайти величезну різноманітність юридичних курсів за вашим запитом!

До 30 грудня в Академії Консалтингового Бізнесу діють наступні акційні програми:

IT-пакет №1:
- Digital Law 9.0 – юридичний супровід ІТ-бізнесу (весна 2021)
- Модуль "Legal engineering" (осінь 2021)
- Модуль "Кібербезпека/ІТ-безпека" (осінь 2021)

На вибір:
- Digital Law Pro 2.0 (відеозапис)
- GDPR та захист персональних даних (відеозапис)
Бонус - Участь в онлайн-конференції на тему ІТ-права

Земельно-будівельний пакет №2:
- Real Property Law 3.0 – Курс з юридичного супроводу ринку нерухомості та будівництва (25 січня 2021)
- Agro Lawyer 2.0 – Курс з аграрного права (грудень 2020)
- Land Lawyer 3.0 – Курс з земельного права (літо 2021)
- Модуль "Податкова ера та КІК" (28 січня 2021)
Бонус - Участь в онлайн-конференції в агропромисловій сфері

Податковий пакет №3:
- TAX LAW 7.0 – Курс з податкового права (травень 2021)
- TAX LAW PRO (літо 2021)
- Модуль "Податкова ера та КІК" (28 січня 2021)
Бонус - Участь в онлайн-конференції з податкового права

Адвокат-пакет №4:
- Курс з кримінального права 4.0 (травень 2021)
- Курс з господарського право 2.0 (15 лютого 2021)
- Модуль "Європейський Суд з прав людини" (лютий 2021)
- Модуль "Юридичний захист у справах ДТП"
Бонус: Відеокурс "Все про податкові перевірки

Збери свій пакет
Обери 2 курси і 1 модуль або 1 курс і 2 модулі із зазначених нижче
КУРСИ:
- Господарське право 2.0 (15 лютого 2021)
- Курс Адвокатури України 3.0 (22 лютого 2021)
- Сімейне право 2.0 (березень 2021)
- Корпоративний юрист 3.0 (літо 2021)
- Договірне (контрактне) право (осінь 2021)
- Курс з медичного та фармацевтичного права: Medical Lawyer 3.0 (осінь 2021)
- Інтелектуальне право 4.0
МОДУЛІ:
- Модуль "Реструктуризація і банкрутство" (січень 2021)
- Модуль "Європейський Суд з прав людини"
- Модуль "Державні/публічні закупівлі"
- Модуль "Education Law" - освітнє право + франчайзинг
- Модуль "Репродуктивне право"
- Модуль "Спадкове право"
- Модуль "Податкова ера та КІК" (28 січня 2021)
- Модуль "Юридичний захист у справах ДТП"
- Відеокурс "Все про податкові перевірки"

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Ви також можете придбати будь-який курс з пакету окремо за зниженою вартістю!

Що отримує кожен учасник акції?
- Онлайн-навчання з будь-якої точки світу
- Особистий кабінет із записами всіх лекцій та презентаціями спікерів
- Networking з колегами, де в закритому чаті курсу кожен може вирішити своє питання
- Можливість пройти найактуальніші курси за зниженою вартістю
- Електронний сертифікат

Додаткові бонуси НОВОРІЧНОГО РОЗПРОДАЖУ:
- Всі учасники курсу отримують БЕЗКОШТОВНИЙ доступ до платформи ЗаконОнлайн строком на 1 місяць.
- 50 кешбек-балів на наступні навчальні програми. Відкрити / Коментувати

2020-12-09 11:45:00 Вилучення предметів з кишень є особистим обшуком, а не є поверховим оглядом

Згідно з ч. 1 ст. 237 КПК з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів. У цьому конкретному випадку хід згаданої слідчої дії, виходячи зі змісту протоколу та додатків до нього, вказує на те, що фактично було проведено не огляд місця події, а обшук затриманої особи.

З пояснень працівника оперативного підрозділу під час цієї слідчої дії вбачається, що цю особу затримано за підозрою у незаконних операціях з вибуховими пристроями. Тобто ОСОБА1 фактично був затриманий, і слідчим було проведено його обшук, а не поверхневу перевірку, оскільки з накладної кишені штанів затриманого вилучались певні предмети.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про національну поліцію» поверхнева перевірка як превентивний поліцейський захід є здійсненням візуального огляду особи, проведенням по поверхні вбрання особи рукою, спеціальним приладом або засобом, візуальним оглядом речі або транспортного засобу.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 208 КПК уповноважена службова особа, слідчий, прокурор може здійснити обшук затриманої особи з дотриманням правил, передбачених ч. 7 ст. 223 і ст. 236 цього Кодексу.

Таким чином, фізичне затримання здійснено уповноваженою службовою особою, а його обшук проведено слідчим, який повинен був дотримуватись указаних правил КПК.

Досудове розслідування розпочинається з моменту вчинення певної процесуальної дії - внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань. До цього моменту можливо провести тільки одну слідчу дію - огляд місця події, решту слідчих дій дозволено проводити тільки після такого внесення.

Зазначена в протоколі огляду місця події слідча дія не відповідає фактично проведеній, оскільки з процесуального документу видно, що був проведений не огляд місця події, а обшук ОСОБА1 та огляд речей, вилучених у останнього, та всупереч вимог ч. 2, 3 ст. 214 КПК, дана процесуальна дія була проведена до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч. 1 ст. 263 КК, тобто фактично поза межами кримінального провадження.

Таким чином, з урахуванням принципу «плодів отруйного дерева», місцевий суд обґрунтовано визнав недопустимими похідні докази, а саме всі фактичні дані, пов'язані із дослідженням предметів злочину.

https://zakononline.com.ua/court-decisions/show/93081665?from=711%2F6059%2F19 Відкрити / Коментувати

2020-12-07 11:45:00 Втрата сімейних зв’язків може бути підставою для виселення колишнього члена сім’ї

ЖК УРСР був прийнятий 30 червня 1983 року і він не відображає усіх реалій сьогодення. ЦК України є кодифікованим актом законодавства, який прийнято пізніше у часі, тому темпоральна колізія вирішується саме на користь норм ЦК України.

Особливістю вирішення вказаного спору є те, що при створенні сім'ї, встановленні сімейних відносин, власник і член сім'ї, тобто дружина і чоловік вважали, що їх відносини є постійними, не обмеженими у часі, а не про тимчасовий характер таких відносин.

Тому і їх права, у тому числі і житлові, розглядалися як постійні. За логікою законодавця у законодавстві, що регулює житлові правовідносини, припинення сімейних правовідносин, втрата статусу члена сім'ї особою, саме по собі не тягне втрату права користування житловим приміщенням.

При розгляді питання про припинення права користування колишнього члена сім'ї власника житла, суди мають приймати до уваги як формальні підстави, передбачені статтею 406 ЦК України, так і зважати на те, що сам факт припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням, та вирішувати спір з урахуванням балансу інтересів обох сторін.

Необхідно дотримуватися балансу захисту права власності позивачки, з якою після розірвання шлюбу залишився проживати син, тому відповідач як колишній член її сім'ї втратив право на користування будинком, оскільки він вже не є членом її сім'ї, не зареєстрований у спірному житловому будинку.

Таким чином, у справі, що переглядається, інтереси позивачки, як власника житла та користувача цим житлом, перевищують інтереси колишнього члена сім'ї, у якого припинилися правові підстави користування чужим майном, та який, за доводами позивачки, забезпечено іншим житловим приміщенням, що ним не спростовано.

Дійсно, як ЖК УРСР, так і ЦК України передбачено підстави визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням. Ці підстави передбачені у статтях 71, 72 ЖК УРСР та статті 405 ЦК України.

Разом із тим припинення права користування житловим приміщенням колишнього члена сім'ї власника житлового будинку може бути підтверджено у судовому порядку, якщо це право пов'язане із захистом права власності відповідно до статті 391 ЦК України, за змістом якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

https://zakononline.com.ua/court-decisions/show/93217994?from=447%2F455%2F17 Відкрити / Коментувати

2020-12-02 11:45:00 Водій не може нести повну матеріальну відповідальність

За змістом частин першої, другої та четвертої статті 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. На працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничо-господарського ризику.

Стаття 134 КЗпП України передбачає випадки, за наявності яких, відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації. Зокрема пункт 1 цієї статті зазначає, що між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

Згідно з Переліком посад і робіт, які заміщуються або виконуються робітниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, які були передані їм для зберігання, обробки, продажу, перевезення або застосування в процесі виробництва, затвердженим постановою Державного комітету СРСР по праці та соціальних питанням та ВЦРПС від 28.12.1977 № 447/24, посада водія не входить до цього Переліку.

Отже, ОСОБА1 не може нести матеріальну відповідальність у повному розмірі за завдання шкоди за договором про повну матеріальну відповідальність, як це передбачено пунктом 1 частини першої статті 134 КЗпП України.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли шкоди завдано не при виконанні трудових обов'язків.

Відповідно до статті 138 КЗпП України для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен довести наявність умов, передбачених статтею 130 цього Кодексу.

Позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що на момент скоєння ДТП відповідач використовував належний позивачу автомобіль в своїх цілях або не в інтересах Донецького державного університету управління, чим не довів, що шкода була завдана не при виконанні ним своїх трудових обов'язків.

https://zakononline.com.ua/court-decisions/show/92551612?from=264%2F2076%2F17 Відкрити / Коментувати

2020-11-27 11:45:00 Від мереж централізованого опалення можна відключити лише цілий житловий будинок, а не його окремі квартири

Пунктом 2.1 Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 № 4 передбачено, що для вирішення питання відключення житлового будинку (будинків) від мереж централізованого опалення його власник (власники) повинен (повинні) звернутися до Комісії з письмовою заявою про відключення від мереж ЦО і ГВП. У заяві про відключення від мереж ЦО і ГВП власник (власники) будинку зазначає причини відключення. До заяви додається копія протоколу загальних зборів мешканців будинку щодо створення ініціативної групи з вирішення питання відключення від мереж ЦО і ГВП та прийняття рішення про влаштування у будинку системи індивідуального або автономного опалення. Рішення про відключення будинку від системи централізованого опалення з улаштуванням індивідуального опалення повинно бути підтримане всіма власниками (уповноваженими особами власників) приміщень у житловому будинку.

Аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку, що дозвіл на відключення від мереж централізованого опалення та теплопостачання може бути виданий лише за умови відключення цілого житлового будинку, на підтвердження чого додається копія протоколу загальних зборів мешканців будинку щодо створення ініціативної групи з вирішення питання відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання та прийняття рішення про влаштування у будинку системи індивідуального або автономного опалення. При цьому, можливість відключення окремої квартири (приміщення) Порядком № 4 не передбачена, а заява, що надходить від власника або наймача (орендаря) окремого приміщення житлового будинку, Комісія має право не розглядати.

Крім того, наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06.11.2007 № 169, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.11.2007 за № 1320/14587, у Порядок № 4 були внесені зміни, загальний зміст яких зводиться до можливості відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води лише цілого житлового будинку, а не його окремих приміщень.

https://zakononline.com.ua/court-decisions/show/92661430?from=229%2F4116%2F17 Відкрити / Коментувати

2020-11-25 11:53:14 Водій зобов'язаний виконати вимоги поліцейського, навіть якщо вважає їх безпідставними

Сторона захисту посилається на те, що оскільки засуджений не порушував правил дорожнього руху, то вимога поліцейських надати посвідчення водія та документи на автомобіль була незаконною і не створювала обов'язку їй підкоритися, а відповідно і дії, спрямовані на ухилення від виконання такої незаконної вимоги, не можуть розцінюватися як опір.

Суд не погоджується з такою позицією сторони захисту. Невиконання вимоги працівника поліції, яка, очевидно, входить до кола його повноважень, не може бути визнане правомірним, якщо особа, виходячи зі своєї оцінки ситуації, вважає таку вимогу безпідставною, і навіть якщо в подальшому виявиться, що ця вимога ґрунтувалася на неправильній оцінці ситуації поліцейським і не мала достатніх підстав.

Таким чином, наявність чи відсутність у поліцейського підстав для пред'явлення вимоги, що входить у межі його повноважень, не може братися до уваги при вирішенні питання щодо наявності чи відсутності складу злочину, передбаченого статтями 342 та 345 КК.

https://zakononline.com.ua/court-decisions/show/93014930?from=444%2F2115%2F17 Відкрити / Коментувати