Під час війни не один раз помічав аспект, яким хочу поділитися | ✙ Kamena Borysthenidas #УкрТг

Під час війни не один раз помічав аспект, яким хочу поділитися.
Сам вир подій незбагненним чином заганяє нас у світ комуністичнного мистецтва.
Наприклад, не так давно ми всі пережили своє "В 4 часа утра вероломно...", Юрій Андрухович переписує "Вставай, народе мій..." (співати голосом Вадима Рабиновича), переспів Христиною Соловій Bella Ciao, постійне іменування наших ворогів нацистами et cetera.

Тож у цій парадигмі Київ кінця лютого мені видавався чимось на кшталт обложеного франкістами Мадрида. Дане відчуття підтверджувалося вустами сослуживців - кілька разів я чув від них гасло "No pasaran" у різних контекстах. Трохи муляло мені те, що у цій рольовій грі всупереч власним поглядам на життя я був огидним респубілканцем-комуністом, а не гордим фалангістом.

Так склалося, що під час оборони столиці найкраще мені резонувала респубілканська пісня Ay Carmela. Кожна строчка висловлювала найкращі почуття моєї душі.
Це могли б бути мої слова, якби я був талановитішим. З поправкою на географію та ім'я коханої жінки звісно ж.