По Криму в‘їпали за наших людей,
За міст з Ірпеня і за вбитих дітей.
За тих, хто з-під мосту виходив вночі,
За тих, хто в підвалі сидів при свічі,
За тих, хто з піддонів там ліжка робив,
За тих, хто загинув і тих, хто любив.
Нехай назавжди пам‘ятає русня
І сльози, і кров всього Ірпеня.
Від всіх окупантів залишиться прах,
За тих, хто тримав в обороні Жираф,
Затих ніжний Хіммарс, він відпочива,
Він їм знову скаже останні слова.
Петро Щербина, Ірпінь
