блукають хмари над горами розсипають тихий дощ вільним птахом відлітає важливий мені колись зміст. гніт туманами стелила, бачу дерев’яну товщ, я б себе нею закрила та я єбучий реаліст. ⠀ тут у вогкості і тьмі небесні біси залиши мене не вбивши серцерізе я тікаю із тюрьми зорепадом полетівши тіло прагне до землі виснажене та ще дише ⠀ очі втомлені безсонням сонце ловлю у долоні повні груди холоднечі за мої сідає плечі порожнеча тихий вечір вітер дмухає з гори джоінт тліє у руці мовчать пташині голоси ⠀ бачиш? спокій чуєш? тиша нечиста сіроока сила мої крила опалила ну дивись! дивись, Аліна він летить згори донизу так несеться роз’єбеться знову ранок плодить ніч а ти дивись диши дивись
