Щороку 16 травня в Україні вшановують пам’ять жертв політичних | Музей Ханенків
Щороку 16 травня в Україні вшановують пам’ять жертв політичних репресій і згадують історії та долі людей несправедливо засуджених за сфабрикованими звинуваченнями.
Сьогодні розповідаємо про особливу знахідку Наукової бібліотеки музею. У її фондах зберігається книжкова колекція відомого історика, педагога та києвознавця, члена Історичного товариства Нестора-літописця та Київського товариства старожитностей і мистецтв Леоніда Павловича Добровольського. У 1921 році його бібліотека була передана в дар Музею мистецтв УАН.
В ході опрацювання бібліотечної колекції Леоніда Павловича, у праці В. Щербаківського «Українське мистецтво = L'art d'Ukraїne», виданій у Львові в 1913 році, було виявлено дарчий напис:
«Високошановному Леоніду Павловичу з глибокою й широкою подякою за керування в спільній праці.
Н.Мірза-Авакянц.
25 жовтня 1918 р.».
Цей напис належить Наталії Юстівні Мірза-Авакянц (1889-1942?), відомій українській історикині, представниці наукової школи академіка Д.І.Багалія.
Наталя Юстівна викладала у Полтавському вчительському інституті, Полтавському університеті, Харківському інституті професійної освіти, а також була завідувачкою кафедри історії України Київського університету.
Сфера її наукових інтересів – історія Лівобережної України 16–18 ст. та історія українського жіноцтва.
Мірза-Авакянц зробила неоціненний вклад у розвиток історичної науки, започаткувала нові підходи у педагогічній практиці та освіті, брала активну участь у громадсько-політичному житті.
Однак її доля склалась трагічно, у 1938 році її було арештовано.
Дослідниця І.М. Петренко у своїй монографії, присвяченій життю та діяльності Н. Мірза-Авакянц, пише: «У січні 1939 року вченій висунули останнє звинувачення в націоналістичній діяльності з метою організації терору проти керівників ВКП(б) і радянського уряду… 16 березня 1939 року була засуджена закритим військовим трибуналом Київського особливого військового округу на 10 років виправно-трудових таборів… Подальша доля Наталії Юстівни невідома. Точна дата її смерті, місце поховання встановити поки що не вдалося.»
На жаль, ми не знаємо обставин знайомства Мірза-Авакянц та Добровольського. Можна припустити, що зустріч могла відбутись під час їхньої педагогічної роботи на Київських вищих жіночих курсах. В той час Леонід Павлович був вже досвідченим викладачем, деканом історико-філософське відділення, а Наталя Юстівна тільки починала свій наукових та викладацьких шлях.
Символічним є те, що ці декілька рядків знайшлись саме зараз і нагадали про страшні злочини радянського режиму.
Якою була би сучасна Україна, якби не були знищені в радянських катівнях і таборах найкращі представники нашого народу?
Текст: Марія Кулініч, Євгенія Жолковська
старші наукові співробітниці Наукової бібліотеки музею
