130 років тому, 31 травня 1891 року народилася Поліна Кульженк | Музей Ханенків

130 років тому, 31 травня 1891 року народилася Поліна Кульженко. Людина безоглядно віддана мистецтву, вона відома як заручниця трагічної долі київських музеїв в роки Другої світової війни. Та сьогодні згадаймо про те, що до війни Поліна Кульженко була однією з найхаризматичніших музейних інтелектуалок Києва.

Єврейка за походженням Поліна Аркадіївна (Ашерівна) Ґолубкова пов’язала себе з музеями відразу після випуску з гімназії. З 1909 року вона працює касиркою Художньо-промислового та наукового музею – першого публічного музею Києва. Закінчивши вищі театральні курси, декілька років виступає на театральній сцені. Театр розкрив її артистичне обдарування, а також додав до її заміжнього прізвища «Кульженко» театральний псевдонім «Гудалова». Втім, уже з 1920 року Поліна Гудалова-Кульженко ревно опановує новий фах – історію світового та українського мистецтва. Її вчителі – блискучі українські мистецтвознавці Данило Щербаківський, Всеволод Зуммер, Олексій Новицький, Сергій Гіляров, Андрій Дахнович, Федір Шміт.

Її, готову науковицю у 1924 році приймає стажисткою Музей мистецтв ВУАН (Всеукраїнської академії наук, нині - Музей Ханенків). Тут Гудалова-Кульженко складає перші описи ханенківського зібрання. Талант і працездатність виборюють їй місце в штатній аспірантурі музею. До 1929 року вона самостійно досліджує музейні збірки японської ксилографії (авторські виставка і каталог 1927 року, https://khanenkomuseum.kiev.ua/assets/media/52-004-yaponska-gravyura-compressed.pdf, а також античних, східних, європейських та російських тканин (авторські виставка і каталог 1928 року, https://khanenkomuseum.kiev.ua/assets/media/52-001-vistavka-tkanini-1927-compressed.pdf).

У 1929 році захищає промоційну роботу, присвячену унікальній срібній перській чаші доби Сасанідів (6 –7 століття), яку згодом силоміць відбере у Києва Державний Ермітаж. Результати своїх студій Гудалова-Кульженко презентує на щотижневих (!) колоквіумах аспірантів та у вигляді «прилюдних доповідей з ілюстраціями проєкційним ліхтарем». Лише за 1926 рік Кульженко виголошує 7 таких доповідей.

В цей період Поліна Кульженко – справжня зірка екскурсійної справи. Всі роки роботи в Музеї ВУАН вона, фактично, керує музейною освітою, проводячи особисто левову частку екскурсій. Наприклад, у 1928 році із загалом 212 екскурсій музеєм вона провела 133. Офіційний звіт музею за той рік містив окрему згадку щодо «аспіранта Кульженко П.А., яка своїм досвідченим і вмілим підходом до авдиторії часто так захоплювала екскурсантів, що епізодичні екскурсії перетворилися в неї на низку систематичних лекцій циклового характеру». До слова, в ті часи культурно-освітня робота музеїв велася на воістину «широку ногу»: лекції з історії мистецтва Поліна Кульженко читала на лише в музеї, але й на курсах перепідготовки працівників дошкільного (!) виховання, Укрмету (!) та Держпароплавства (!).

У 1930-х, отримавши за конкурсом посаду завідувачки гравюрного відділу Київської картинної галереї, Поліна Кульженко паралельно здобуває собі славу живої легенди київських вишів: Художнього інституту, Кіноінституту та Київського університету, в яких читає незабутні лекції з історії мистецтва.

Свій риторичний дар і знавецьку пам'ять вона зберегла до кінця свого довгого і складного життя. Уже літньою людиною, репресованою та позбавленою батьківщини, Поліна Гудалова-Кульженко, касирка (знову!) художнього музею у далекій північній Костромі, отримала дозвіл на освітню роботу. У відділі мистецтв обласної бібліотеки вона читає цикл лекцій «Музеї світу», за який відділ визнають найкращим в цілому СРСР. А костромчани роками потому згадуватимуть ці лекції київської музейниці як «промінь світла в темному царстві». Вона сама була як промінь – яскрава, беззастережна і самотня.

Музей Ханенків глибоко вдячний дослідницям і дослідникам, причетним до відновлення справедливої пам’яті про Поліну Гудалову-Кульженко.

Текст: Ганна Рудик, музейна освітянка, дослідниця історії Музею Ханенків