Спочатку — 'війни не буде' та 'братський народ', а потім — 'во | ГО «Україна СОС» | Харків-SOS

Спочатку — "війни не буде" та "братський народ", а потім — "вони стрілятимуть лише по військових об'єктах".

Отак ми опинилися по інший бік однієї з найбільш гострих проблем сучасності...

Ми — біженці.
Кожен із нас, кожен цивільний громадянин України. За кордоном, в більш безпечних регіонах, у бабусі в селі, в підвалах власних будинків, серед чужих стін ми молимося: "будь ласка, хай вона закінчиться".

Кожен день наші діти запитують нас, коли вже можна повернутися додому.

А дому немає. Немає тих іграшок, за якими твій син так сумує, немає бібліотеки, яку ти збирав з дитинства, немає весільного альбому та випускної сукні, немає маминих орхідей та бабусиного нотатника. Всі ці дорогі серцю речі більше не частина твого світу. Тепер у тебе тільки твоє життя та статус вимушено переміщеної особи.

Біженець. Постраждалий. Але страждати зовсім не залишилось часу. Наступає визначний момент, коли ніби вже нічого не болить, не шкода та себе жаліти соромно. Ти просинаєшся у цьому страшному, хворому, важкому часі і єдине твоє прагнення — працювати. Робити що завгодно, аби трошечки наблизити той день, коли знову можна буде збирати бібліотеку, а не кошти на ЗСУ, коли діти нестимуть квіти вчителю, а не на могили, коли почувши вибух, ти не впадеш на підлогу, аби закрити тілом коханих, а подивишся у вікно і побачиш красиві феєрверки.

Ми побачимо ті феєрверки разом. Бути врятованим, аби врятувати інших. Це схоже на гасло нашого нового світу.

Тож, будьмо корисними, єднаймося. Нам залишається працювати, триматися, допомагати збройним силам, підтримувати один одного та вірити.

Ми поруч. ГО «Україна СОС»