2022-04-29 16:16:36
«Тепер постійно виють сирени, мама завжди сумна, а тато завжди на роботі. Але я знаю, тобі ще важче. Ти втратив свій дім і змушений був поїхати та залишити свої речі, свої іграшки, свої книжки…» - саме такі слова ви побачите в листі мого 9-річного сина Захарія до своїх ровесників, українських діток із Харкова, Маріуполя чи іншого постраждалого від «російського міра» містечка чи села.
У листі Захарія багато слів підтримки і навіть запрошення в гості. А ще – безумовна віра в те, що ця війна закінчиться, але всі діти залишаться друзями, бо ж вони – українці.
Запрошую і вашу малечу приєднатися до написання листів своїм одноліткам із регіонів, які постраждали найбільше. Теплих слів не буває забагато! Заносьте їх до нас, у Хмельницьку обласну військову адміністрацію, а я подбаю, щоб вони разом зі смаколиками потрапили до адресатів.
Все буде Україна!
11.1K views13:16